у дні коли твої окуляри проникають уважніше
підглядають у щілини цегляних близнюків
і там таки помічають кілометрові метрики
біографії всього що було прожите зважене з"їдене
у такі дні ти на гачку
щоб з висоти піднятої риби бачити усі тіні
соті сотові телефони стають підстилками для волоцюг
папір вростає в землю
а пророк із радісними крихтами у бороді
допомагає силі тяжіння повертати землі борги целюлози
і так з дня у день
від березня до листопада
аж поки у грудні
паперова коробка вже не врятує пророка
2013 рік

Будь мені не чоловіком, а духом,
щоб я нашіптувала правду молитвою.
Щоб голосити могла на колінах перед очима твоїми,
повними сліз, коли чую я плач усіх одночасно.
Будь мені не чоловіком,
щоб тіло твоє не бажало мого тіла,
коли я в маренні говоритиму і плач мій торкатиме стелю
нелюдськістю своєю.
Будь мені не чоловіком, щоб Слово, що сходить на землю
не гасло у горлі моїм,
як жертва цілунку.
2010 рік

Коли відквітнуть феєрверки,
Залишаться павуки-попелюшки,
Які заберуть із собою
Полиск широких очей.
І кульки, наповнені мріями,
Худнутимуть потроху…
Свята надзвичайно схожі,
Особливо – у власних смертях.

2011 рік