***
***
ти як кіоск
стоїш зачинений на вулиці
де не їздять автомобілі
не ходять люди
не бігають собаки
скоро весна
сльозами потечуть по дорозі струмки
залітають птахи
крильми лоскочучи небо
тобі ж ніхто не схоче навіть посміхнутися
ти як замурований стовп
по стовбурі якого лазять черв’яки
а тобі навіть немає чим їх нагодувати
поблизу тебе не росте жодне дерево
не цвітуть квіти
не тече вода
ти польове безглуздя
виліплене із відходів ґлузду
хоча й називаєшся Людиною

***
коли хмари в’яжуть шкарпетки із снігу
коли небо пчихає від задимленого туману
і в грудях не вистачає повітря
ти стоїш на роздоріжжі двох доріг
наче на хресті
і молишся
твої руки здавлюють кулаки
ноги підкошуються
а в голові цвітуть орхідеї
через тридцять сім днів твій день народження
знову хмари в’язатимуть шкарпетки
але вже із променів сонця
знову небо пчихатиме
але від різкого запаху весни
і що найголовніше
тоді не бракуватиме повітря
коли рідні співатимуть Happy birthday