Сонна жінка – розплавлена патока щастя,
Перманентна любов, уповільнена, цільна.
Острівець, до якого пливуть пілігрими,
Натхнення – палке і нестримне,
Та найперше - приручена дика кішка,
Тільки час її вижене з ліжка.

Сонна жінка – смачнюща розчавлена сливка,
Потягусі – солодкі такі і тужаві…
Навіть сонце вгрузає у зібгану постіль,
Так немовби всі ночі поспіль
Сон-мисливець зникав у вікні без улову,
А сьогодні – все так раптово….

Сонна жінка і до болю спекотний ранок,
Латентне кохання, ілюзія дикого саду.
Невідточена магія зникне у чашці кави,
Як скельця в яскравій оправі.
Сонна жінка – розсипаний бісер ночі…
Та ну його… А давайте трусити сливи! Є охочі?

16/08/15

Ти ввійшов у моє слово
Перечепився за крапку над буквою «і»
Підписав документ під грифом «усе цілком випадково»
І розійшлися кожен при своїй правоті
Шукаємо власні рими
У шухляді тисяча і один білий вірш
В твоїй заміській квартирі леви стережуть твою схиму
А ми стережемо свої почуття незгірш
А, може, трохи лукавим
У тенетах з точкою виходу інтер_нет
У кав’ярні навпроти вистигає дві філіжанки кави
Між стільцями велика відстань - сьогодні не наш парад планет
14/08/15

Отам, де
зорі небо прогортали полинами
і місяцем розгойдували сни,
полинна мрійниця сміялася над нами
і тихо шепотіла: во-се-ни
бредіть півснами...
о боже! віддам півсвіту за молитву,
котра наверне осінь до весни,
калинові сердечка у долоньці
чиясь дитинка стисне...
ні, це ми наввипередки мчали між словами,
і осінню розхитували світ,
за мить до спалаху залишились вітрами,
а місяць не спинявсь -
............................................три, два, один - зліт...

09/09/2014

Ей ти, мужичок під моїм вікном,
Йди на війну і там кохай її до ранку,
А в мене небо над вікном,
Сльоза незрадна і незаймані світанки.

Ну що? Ти наслідив - то вже іди.
Он там гримить, туди спрямуй свою дорогу
І забирай свої слова,
Твої епітети мені тут ні до чого.

Так от, сусіде, зараз буде дощ,
Твої стежки слизькі, мої стежки незримі,
Та, зрештою, я дякую тобі,
Це знову сталось - ти штовхнув мене на рими.

Цей недовірш присвячую тобі,
.....а, може, краще я скажу так по-простому -
.....................................................................іди до..дому!

15/08/14

ти задивлений в небо
а небо задивлене в тебе
ти насправді не той
хто шукає в долонях оазу
ти - розгублений птах
над всіма океанами зразу


я народжую вірші
як хвиля народжує хвилю
і приношу тобі
як прибій прибігаю до скель
ти - мій берег надій
ти - надійна моя паралель

Ця стотисячна ніч безіменна,
як всі попередні.
Всі сто тисяч фальшиві.
Одиниця, а поруч нулі.
Хоч візьми і застрелься
одразу ж у першому акті.
Та... вистава "на біс"
і рушниці нема на стіні.

18/10/13

Ах, очі… Ваші очі, мій князю, відкритий усесвіт.
Найніжніша симфонія, котра огортає тіло.
А осінь… Кожна осінь прямує у літо.
Так, князю, Ваші очі – це сонячні зайчики літа.
А літá... Ясеневі крилатки.
Ах, очі… Така невимірна глибінь…Русалка шукає скарби.
Поміж тисяч доріг тільки Ваші, мій князю, найближчі.
Поміж тисяч доріг тільки Ваші, мій князю, найдальші.
Поміж тисяч очей тільки Ваші, мій князю, найглибші.
Потонути б у них. Заховатися так, наче в полум’ї.
Безум. Круговир’я прощальних мелодій.
Ах, очі…


16/10/13

за власним бажанням
в кімнаті без вікон
мовчить телефон
delete номери
заблоковано мейли
закрито усі сторінки
холодно
не гріє тепло батарей
відчай
залізає під шкіру
заплющує очі
сором
думати тільки про себе

11/10/13

Ти не писатимеш
мені
і не зігрієш,
ти так далеко...
На різних рівнях
ти і я,
так, ніби, море і лелека.

Тепло осіннє,
як зоря,
вже не маяк і
ще не пристань,
пливуть у невідь
кораблі -
вітрила всіх моїх розхристань.

Ключі останніх
журавлів
впадуть у перші
листопади,
ти не знайдеш їх,
не прийдеш,
бо ти за відстанню розради.


04/09/2013

пір'їнка в пір'їнку одежина
усе до лиця і статі
несуть свою вроду гордо
і крихітні і цибаті

я заздрю журавці до крайнощів
живе собі без дилем
у що одягтись сьогодні
на зустріч із журавлем

пелюстка в пелюстку - без промаху
і жодних проблем жіночих
була б я ромашка - не бýли б
знаком питання очі

якась неприродня гармонія
інопланетна сутність
бродять клітинно м'ячики
грішні і м'ятно-ртутні

тому і ніяк не в'яжуться
ніжність п'янкої лілеї
збитошна моя зовнішність
і весь гардероб до неї

10/09/13

Хотіла написати чорний вірш
про чорні лилики і нескінченну спеку -
так одчайдушно, як в останній день весни,
так зледеніло, як у перший день мовчання.

Збирала чорний хмиз для ворожінь,
вогнем хотіла видалити пам'ять -
якби не слово, що торкнулося устами,
якби не янгол, що спинив мене дощем.

Упало літо в обгорілі сни,
а осінь віршами осипала спроквола.
Чому стають пекучими стежки,
котрими відпускаємо кохання?..

08/09/2013

Не холонь у воді і у просі відьмацькім не стій.
Дай скупатись русалці у твоїх і її забажаннях.
Лоскітний волос розсипле тобі по плечу
І тихенько заплаче – довірливозмовно.
Так ввіряється ряска ставку.

Довір полудниці безсоння своє і мету.
На решеті висіє згубу – залишить ворсинки
І кофтину на березі стиглого ранку.
Першу купіль весільну розлиє
і вип’ є вину до останку.

Ніч розгойдає в очах
рудокоса в’юнка хуліганка.
Бережись – не води.
Бережися достиглого проса.


27/07/13

зорі-підранки вигойдує море
блюзовий вечір блюзовий зговір
небо розкутане ні сорочини
я безталанна ти безпричинний
вітер чернетку начитує хвилям
боже невже ти дозволиш всесилля
музики дотиків музики мрії
музики слів що їх ранок розвіє
бо
тільки світло розсіює тіні
бриз і кохання такі перемінні
і
тільки день перепише начисто
ніч лише ніч характерноогниста


12/07/2013

пливемо
течії некеровані в’язні
до першого цвіту
од першої богобоязні

медовіє огранений біль
запозич витривалості
доле
я гребтиму руками за двох
божевіллю не зраджу ніколи

але годі про класику прози
он у травах купається літо
безсоромне таке
і наївно-правдиве як діти

а он дощ
роздоріжено бродить
зазирає в чарунки яси
не зварю тобі борщику
друже
бо вже сонце спішить
навскоси

а під вечір приходять казки
чорно-білі знеможені босі
їх лікує торканням лілея
і я чую крізь стіни дощів
ти шепочеш у сні
ві-ри-не-я


07/07/2013