Серпневий вечір,
ще вчора обпікало сонце плечі.
Ще вчора люди бігали в тривозі,
щоб спасти свої тільця від спеки у облозі.
Серпневий вечір.
люблю тебе, хоч це і не доречно.
Хоч скажуть люди: «Це фінал свободи,
кінець тепла й манірної пригоди».
Для мене це початок.
Для мене рік стартує саме тут.
З цієї пори.
Як лялечка, я знов народжуюсь і
цілую сни.
Духмяне сонце опускає свої очі.
Дарує старт моїй серпневій ночі.
Небо тихо
вічністю чарує,
Свіжим подихом мої думки годує.
Так варто жити.
Прості речі помічати.
Їх чари вмить зловити
І більш не відпускати.
Обійми мене, небо, в зірковім намисті.
Поцілуй мене, вітре,
в серпневій колисці.
Серпень, 15, 2012