Блакитні ґудзики такої зайвої сорочки
Холодною рукою мовчки зігріваю,
Хоч ти й сховалася у найтемнішому куточку,
Але ж і в темряві вогонь живий палає,
І в люту спеку, і у білі крижані морози,
І у тілах, і у святому сновидінні.
Пусти мене, бо на туманно-сірому порозі
Душі так ніяково перед поклонінням.
Розкрий свої чорняві, бездоганно сонні очі,
Вдихни гарячу пристрасть ніжної любові,
Ти пам'ятаєш, як у снах приходила щоночі
У нескінченно дике поле волошкове?
Холодною рукою терпеливо зігріваю
Пекуче серце, що сховалось під сорочку,
Вогонь у темряві найяскравіше догорає,
А ти сховалася у темному куточку...

2013 рік