Кроками тишу відміряю
Подивлюсь на руїни місяця
Запалю сірником свічечку
Переможу стуму вечора
Вікна навстіж відчиню
Вловлю ваніль хенесі
Зразу ж стану п’яною
З воску слізьми покаюся
Душу, що довго пручається
Задурю солодкою маною
Вловлю мерехтіння зірочки
Смарагдовою надією палаючу
Тихим щемом спокій наповню
Аби свічка не горіла напрасно
Аби очі твої її бачили
Аби серце твоє відчуло
Я чекатиму вічність незміряну