Марина Довбня (1981)
|
Бо я живу, тому, що я люблю, на світі!
|
У "Поетичних майстернях" публікуюся виключно для того, щоб удосконалювати свою майстерність, читати поезії уже досвідчених майстрів слова, отримувати корисні поради щодо моєї творчості. До критики ставлюся позитивно, але сприймаю лише конструктивну. Рейтинги мене цікавлять мало. Наперед прошу пробачення за свої невдалі коментарі до творів користувачів Майстерень. Також дуже вдячна за позитивні відгуки на мої твори.
Навіщо...
Криваві хроніки, репортажі «відтіль»…
Аеропорт, Попасна, Волноваха…
Затвор, снаряди, дуло, ворог, ціль,
тут малодушшя, страх - під ніж на плаху…
Гримить артобстріл, твердь вогнем іскрить,
зрослась рука з прикладом автомата…
А з краю рідного жовтоблакить,
малі долоньки і «вернись, солдате»…
Немає тут імен, ані облич,
грім гаубиць слова дере на шмати,
тут у траншеї разом, пліч-о-пліч,
Броня й гаряча сталь, життя і страта.
Перетирає плоть людську на дерть
рінь здиблена, як лан перед сівбою,
на версти тхне нестерпно люта смерть,
коли бенкет гуля на полі бою…
8 серпня 2016 рік