Больно душе
Так много крови
Умираю уже
Не чувствуя боли.
Ты идешь по следам
Ты кровопийца,
Ты - мой убийца.
Кровь застывает
Теряю рассудок
Нету вкуснее
Для тебя блюда
Чем любовь из кровы,
Чем боль и страдания.
Ты - убийца,
Ты - будто пиранья.
Ты - хищник, я - жертва,
Ты - король, я - прислуга
Ты ищешь жертву,
Я ищу друга.
Ты - острая боль,
А я - усталость
Ты не ожидал,
А я призналась.
Теперь убегаю
Не чувствуя боли.
Вот так убивают
Одной лишь любовью.

Вечірню казку розказує тиша
Мрії розчиняються у зоряних вогнях
Чарівний вечір
Зозулиним пір’ячком пише
Легенду ночі розказує у снах.
Розбійницьким свистом
Лунає вітер, сьогодні його не наздогнать.
Десь мати-нічка розкидала бісер
Яка благодать!
Вже третя зірка на небі з’явилась
Ніч все глибшою стає
Остання квітка в повітрі розчинилась –
Кожному своє.
Прозора річка і синє небо –
Землі початок і кінець.
Осіння нічка, дощу не треба
В красуні природи вінець.