Автори /
Ліна Магдан (1988)
Рубрики
/ інтро
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
Прикро
•
***
•
Серце
•
Ніч
•
Садівник
•
не рибка
•
***
•
***
•
***
•
Осенить
•
Там
•
викрадай!
•
Лінії
•
першовересневе
Переглянути всі твори з цієї сторінки
я не сплю не першу зимову ніч
не тому що мерзну гаряча піч
не тому що мерзну гаряча піч
Проваллями тхне від «прикро».
Зубами замкнувши крики
Зубами замкнувши крики
Тонуть ноги в піску, шкіра - в солі, вина - в мені.
Правда не там де сила і не у вині.
Правда не там де сила і не у вині.
Із Московського вниз, нешвидко - маршрутки кволі -
виривається серце геть, крізь але, додолу,
виривається серце геть, крізь але, додолу,
Ніч так сміється! Випадають зорі,
як старі зуби із гнилого рота.
як старі зуби із гнилого рота.
хоча б вихопить тінь твою хоча б слід
на вогких простирадлах колись інші люди
на вогких простирадлах колись інші люди
і не рибка і не золота - не лови мене.
Я в цім повітрі вгрузла, як в багні,
Коли ідеш на маревні вогні,
Коли ідеш на маревні вогні,
Сірі відстані, наче сни недоспані, переслідують нас.
Прокидаєшся і нікого: ні у профіль ні у анфас.
Прокидаєшся і нікого: ні у профіль ні у анфас.
І коли це усе врешті-решт починає снитися
з усіма морями, стежками, каменями, балконом -
з усіма морями, стежками, каменями, балконом -
Осенить. Від дощів не сховатись.
Хмари всмоктують неба блакить.
Хмари всмоктують неба блакить.
Там, де сонце стрибає над затяжним горизонтом,
наче грає у гольф і ніяк не пірне у лунку –
наче грає у гольф і ніяк не пірне у лунку –
забери мене звідси, вирви!
у далекий пташиний вирій,
у далекий пташиний вирій,
Лінії на руці зносилися, майже не видимі
дівчинко-білі-панчохи-білі-бантИ,
давай-но мінятись ролями: "я" та на "ти"
давай-но мінятись ролями: "я" та на "ти"