Слова такі собі птахи, що легко в височінь здіймають крила,
І так цікаво на душі, немов сама туди злетіла.
Та є слова, страшніші за гармати, що творять пекло, сіють дим,
Чи може краще промовчати, щоб не калічить, не вбивати,
Якщо не можна підібрати звичайних інших слів.

Звичайна річ не спати ніч –
на все про все часу замало,
але є кава, чорна кава.
Яка чудова рідина,
і на дивá придатна,
смачна і ароматна.
Читати можна і писати,
і щось цікаве римувати –
ковток – і ось тобі рядок,
іще ковток – сонет
про ранню пташку, про коня
і навіть, про кларнет.
Тож відчуваєш насолоду,
іще ковтнеш – напишеш оду.


2013