Автори /
Горпина Шварценгольт (1955)
Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі
Божечку, як же ж гарно, і солоно, і розбурхано плачеться під Ваші вірші, мила Лесю... А тут ще й Раїса Кириченко з приймача про маму співає, і про вишню в саду, і про дитинство босоноге, яке втекло, як таракан, якого я хотіла придавити, а воно гадське падло втекло... Я думала, що мені вже ніколи не плакати в цім житті... Аж бач... Так хочеться по самого носа замотатись у ту березову шаль, або в картатий плед, , і світити звідти очима, світити, світити. Думати, читати...пити мате... і чужому... ой не можу більше, пішла на підвіконня плакати...