Засніжені гори, тихенько дрімають.
Ліси й полонини в зимовому сні.
В селі моїм гомін, колядки співають.
Задумливо в небо, димлять димарі.

«Христос народився» всі радо вітають.
Несеться луна, по Карпатській землі.
Це в краї моєму, Різдво зустрічають.
І радість блаженства, бринить у душі.

Вже гори зелені. Лелеки вертають,
на землі сповиті у весняній красі.
Всеношна відправа, свічки догорають,
у кошику пасха та трепет в душі.

Б’ють дзвони велично, усім сповіщають,
«Христос воскрес!» луна по Землі.
Це в краї моєму, Великдень вітають,
Святе Воскресіння у кожній душі.

Неділя свята, скрізь молитви лунають,
у сповіді тайній, в причасті душі.
Це в краї моєму, Творця прославляють,
всією ріднею – великі й малі...

Краю мій рідний, багатий, просторий.
Не знать тобі щастя, напевно ніколи.

Як з льону сорочку, вожді роздирають,
дітей твоїх в найми, по світу пускають.

Вже й злидні пустошать, вкраїнське село,
та владі байдуже, до цього давно.

Все стрімко неначе, в безодню летить,
не знаю, як дальше в країні цій жить.

Краю мій рідний, багатий та голий,
нема в тебе щастя, нема в тебе долі...

2012 р.