Я тебе покохаю до сліз,
Відберу у нелегкої долі,
Тільки ти не кажи мені більш,
Що не будеш зі мною… Ніколи!

Я тебе зачарую повік,
Ти не знатимеш, що таке горе.
Тільки ти мені, любий, повір!
Не кажи, не кажи більш «ніколи»!

Запалаю любов"ю в душі,
Але я не скроплю її болем.
Я писатиму щирі вірші,
Тільки ти не кажи більш «ніколи».

Нас торкнулося щастя на мить…
Защеміло сердечко до болю,
І по нині болить, так болить:
«Ми не будемо разом… Ніколи…»

Не забуду ніколи цю мить,
Коли щастя тікає рікою…
І на серці щемить, так щемить:
«Ми не будемо разом… Ніколи…»


2013

не кидай ти троянди на сніг…
бо закИдає їх хуртовина!
дочекатись кохання не зміг –
то не їхня у тому провина…
білий сніг замітає сліди!
та троянди кричать: «Схаменися…
зупини! Не доводь до біди,
в очі мовчки її подивися!»
і розкажуть тобі вони все…
витри сльози своїми губами.
буде гірко-солоним лице,
зацілуй же його до нестями!
пригорни ти її до грудей.
й не розірве ніхто цю сполуку!
вам співатиме ніжно Орфей!
даруватиме трепетну муку!

2014