Палає полум’ям країна,
ім’я їй славна Україна,
жеруть її з усіх боків,
в кайдани наших земляків,
кують, безчестять, б’ють до крові,
невже нам всім такої долі,
пророчили Шевченко і Франко,
це так давно уже було,
події всіх років тих полум’яних,
залишили відкриті рани,
вже серця порвана струна,
такою жорстокою ще влада не була,
вставай люде, український до бою,
відстоюй правду вірною стрілою,
майбутнє наше вберегти,
не має в світі вищої мети .

Одна за одною сльозинки,
мов ті малесенькі краплинки,
все більше льється із душі,
та все це байдуже тобі,
ти холодом в мене жбурляєш,
мене ні крихточки ти не кохаєш,
ти серце з тіла вибираєш,
а я продовжую любити,
з тобою подумки всю ніч бродити,
я так ненавиджу себе,
за те що досі я люблю тебе.

Я так хотіла просто жити,
Та зла нікому не чинити,
І палко, віддано любити,
Та ти убив в мені любов,
Ти як комар упився в кров,
І все що доброго було в мені,
Згоріло у пекельному вогні,
Я далі лиш надіями живу,
І певно вже ніколи не осягну,чому?