Вибиває годинник мої думки у такт,
За вікнами птаха тягне високі ноти.
У кожних стосунках має бути антракт,
Щоб зрозуміти, хто ти.

Палає у серці вічний вогонь життя,
Поети складають все нові і нові сонети.
І не потрібно тобі нічийого каяття,
Щоб зрозуміти, де ти.

Для ненароджених ще не існує страх,
А для життя мого вже не потрібні рамки.
Мені досить побачити сонце у твоїх очах,
Щоб зрозуміти, як ти.

13.03.2014

Це мій останній вірш, присвячений тобі...
Без сенсу, бо написаний із відчаю.
Ми точно більше натворили за цей рік,
Ніж нам з тобою взагалі було відмічено.

Писати ще щось вже нема потреби,
Бо буде рятівник, який, мабуть, врятує.
"Ми зруйнували наше власне, Пташко, небо!"-
Нема кому кричати... вже ніхто не чує...

Нема до кого йти... Нема кого чекати...
Бо той, хто мав би бути поруч, - десь далеко.
Я заздрю тим, кому розлук не знати,
Бо це нелегко! Як же це нелегко...

12.01.2014

Тримаючи руки в себе за спиною,
Стаєш мимоволі перед ним на коліна.
Низькою себе відчуваєш людиною
І згадуєш все, що тобі наболіло.

Вибльовуєш клятви, що дали під ранок,
І згадуєш всі обіцянки й надії.
Від того, що ти краще його коханок
Не робиться краще, нема ейфорії.

02.02.2014

Відчуваючи щастя десь в горлі,
Вибираю триматись подалі.
Кажуть, друзі пізнаються в горі,
Переможцям не потрібні медалі.

Сполохані птахи злітають у небо.
Куди вирушати? Як далі йти?
Стояти чи бігти? А це хіба треба
Людині, в якої немає мети?

Оскалюєш зуби, кидаєшся в натовп,
Ховаєш всередині жагу до життя:
Ти більше не любиш, ти більше не здатен
Тримати в собі це тупе почуття.

Все ще чекаєш, хоч сенсу немає,
Все ще голосиш, хоча всі вже сплять.
Знаєш, що таких ніхто не признає
І хочеться вити, виходить - кричать.

02.02.2014

В тебе все буде добре, це я тобі обіцяю!
Я більше не полізу зі своїми тупими словами.
Я, мабуть, надто сильно тебе вже кохаю
І відпускаю.. Залишаючи все, що було між нами.

В тебе здійсняться всі найзаповітніші мрії,
В тебе буде усе, що ти схочеш, все, чого забажаєш!
Просто ти не вернешся, а я ще в це досі вірю,
Тільки ще обіцяю, що ніколи про це не взнаєш...

В тебе все буде добре, просто повір на слово.
Вийшло так, що в наших стосунках - осінь.
Ти все йдеш, я ж втрачаю все знову і знову...
Тільки це вже востаннє? Ми таки не достатньо дорослі.

В тебе все буде добре, просто спробуй забути,
Мені дасться це важче, але я намагатимусь теж.
І хоча "того самого" нам уже не відчути,
Я вірю, ти за мене ще кращу знайдеш.

20.01.2014

Шалено хотіти. Ночами не спати. Чекати весни.
Писати слова, що вже, мов пілюлі, лікують.
Якщо кохаєш - за будь-яких обставин знайди,
На допомогу не клич! Люди давно вже не чують...

Забирай моє сонце і ховай десь далеко за пазуху!
Відкривай моє серце ключем, що тримаєш в полицях.
Ти ж знаєш, ніхто не отримує все і відразу,
Бо щоб досягнути мети, потрібно вперто трудитись.

Тримай мою руку і не відпускай нізащо.
В світі стільки невдач, але вдвох ми здатні на все.
Ми вперто підемо вперед, бо з нами надія на краще,
Будем плисти проти течії, допоки нас не знесе.

11.12.2013

Ти забуваєш, я забуваю -
Беремось за руки, падаєм вниз.
Ти пробачаєш, я пробачаю -
Головне знову не наробити дурниць.

Ти кудись йдеш, і я поспішаю,
Хватаєм, що можем, берем - скільки влізе.
Ти відпускаєш, я відпускаю -
Складаємо речі, пакуєм валізи.

Ти говорив, та і я щось кричала,
Не чуєм нічого, чекаєм весни.
Ти все загубив, що я дарувала,
Марно казати: "Постарайся знайти"

Ти не чекав, та і я не чекала -
Думали, все якось стане і так.
Ти не тримав, та і я не тримала -
Проводжала тебе на останній літак.

Ти б не почув, а я й не кричала,
За твоїм вікном вже тисяча метрів.
Колись ти обіцяв, і я обіцяла
Що будемо разом до самої смерті..

25.11.2013

Давайте в постійному страсі жити!
Давайте виконувати тупі закони!
Бо ж влада знає, що, як робити!
Вона ж про людей дбає! А хто ми?
Хіба ж то ми люди? Як так, то які?
Що терплять знущання, свавілля, погрози?!
Бо на тих, що вгорі, що у золоті всі,
Не діють закони, прохання і сльози.
То ж їдьте звідси, людоньки. Не ждіть,
Коли вас вб"ють або морально знищать.
Вже так країну пообкрадали ті "вожді"...
І ще крадуть... і іншим вже не лишать...

18.01.2014