Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Катерина Колесник




Огляди

  1. Богиня
    Ти подивись на небо,
    на теє небо, що бринить казково дивом,
    І пам'ятай, чарівна, хитра Гебо,
    не заховаєш очі за лукавим виром.
    В душі твоїй вогонь сатири,
    що ставить на коліна королів,
    Та більше ще любові й віри,
    на крилах пісні ніжнотонних нив.
    Запам'ятаю марення ласкаве,
    Твоїх долонь одвічнеє тепло,
    В них все: й колосся жита, й музика життя
    сплелися у вінок мрійливо,
    Одвіч не буде в серці каяття!
    Твоїх очей хід тріумфальний
    знов викличе тіней земних турнір,
    ти ж знов, усміхнена, пробачиш вчинок їх банальний
    Ясніша, ніж світанок граціозний, вір!
    Сувій життя твого не розгадає
    ні один пророк,
    А ти знов з смолоскипом йдеш на зустріч тьмі,
    І не можливо не пробачить твій солодкий
    інколи порок,
    Що возвеличує тебе у повсякденній кутірмі.
    І як не скласти оду жінці,
    хоч слів замало, щоб розкрити почуття.
    Хай вічно майорить твій образ в зірці,
    яка оберігає світ від вороття!



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": 4.5

  2. Сліпі або Балада каналізаційного стоку
    Сліпі
    В моєї річки дна немає,
    лише пекельні брами вороття,
    надії лиш рука мене тримає,
    і йде вздовж хвиль Єдиного життя.
    Пливу, цілую хвилі проти ночі,
    Чекю течії майбутнього буття,
    Луна твого минулого пророчить,
    А я живу ілюзією викриття.
    Читаю у твоїх очах сатиру,
    нас далі розділя прозорая стіна,
    Вода все знає, прийме все на віру,
    та з нею в мене знов жорстокая війна.
    Між нами мить безмежного простору,
    Ми вдвох читаєм долі по руці,
    Нас обєднало іржавіння зору,
    І йдем разом в каналізації, у стоці...



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": 4

  3. Богиня
    Ти подивись на небо,
    на теє небо, що бринить казково дивом,
    І пам'ятай, чарівна, хитра Гебо,
    не заховаєш очі за лукавим виром.
    В душі твоїй вогонь сатири,
    що ставить на коліна королів,
    Та більше ще любові й віри,
    на крилах пісні ніжнотонних нив.
    Запам'ятаю марення ласкаве,
    Твоїх долонь одвічнеє тепло,
    В них все: й колосся жита, й музика життя
    сплелися у вінок мрійливо,
    Одвіч не буде в серці каяття!
    Твоїх очей хід тріумфальний
    знов викличе тіней земних турнір,
    ти ж знов, усміхнена, пробачиш вчинок їх банальний
    Ясніша, ніж світанок граціозний, вір!
    Сувій життя твого не розгадає
    ні один пророк,
    А ти знов з смолоскипом йдеш на зустріч тьмі,
    І не можливо не пробачить твій солодкий
    інколи порок,
    Що возвеличує тебе у повсякденній кутірмі.
    І як не скласти оду жінці,
    хоч слів замало, щоб розкрити почуття.
    Хай вічно майорить твій образ в зірці,
    яка оберігає світ від вороття!

    (присвячено мамі)



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": 4