Автори /
Мар'ян Радковський (1991)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Не набридає з тобою
•
***
•
***
•
***
•
Тости з маслом
•
Малесеньки рай
•
Відьми
•
Тернопіль
•
***
•
Вже тиждень
•
Вільні не стабільні
•
Народжений з повітря
•
Боязки лоскітно від почуттів не фальшивих
•
Відчуття
•
На землі
•
Весна,коти,телефони і ми
•
Ти хлопець поп-арту
•
Ти знаєш...?
•
Уривки
•
Вчорашні діти
•
І МИ
•
Залишися для мене такою
•
Все ще тут
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Не набридає з тобою...
Ти знаєш, час іде, й ми давно не по одному,
Ти знаєш, час іде, й ми давно не по одному,
Зірки так сяють лише з тобою
Або ж опісля...тебе.
Або ж опісля...тебе.
Ці двоє - сплетені чи більше поведені,
Їм мало цих місць, в них свої галактики,
Їм мало цих місць, в них свої галактики,
Знову і знову долати кордони,
Хоч втомлені ноги, і ми залягли,
Хоч втомлені ноги, і ми залягли,
Матеріальне усе минуще
Духовне все та не всім доступне
Духовне все та не всім доступне
І всі ніби сплять накриті стіною
Із вимкнутим серцем, із шумом в устах
Із вимкнутим серцем, із шумом в устах
Відьми на мітлах
Летять непомітно
Летять непомітно
Невже зацвів останній терен
В краю, що назву цьому дав?
В краю, що назву цьому дав?
Ще скільки років!? Ще скільки хрестів!?
Ще скільки ховати дітей матерям?!
Ще скільки ховати дітей матерям?!
Хто я? Для чого?
Зброя? Чи воля?
Зброя? Чи воля?
Як могло таке у Всесвіті статися, -
Не могло в чорних дірах подітися?
Не могло в чорних дірах подітися?
В шати обкутий,
Вітром обдутий
Вітром обдутий
Квартири й стилі форсовані,
Місцями світ давно зіпсовано,
Місцями світ давно зіпсовано,
Душу вже не врятують медики,
І не діло, які ми праведні, -
І не діло, які ми праведні, -
Могли б ми жити, наче голуби -
У небі, на драбині і на стріхах…
У небі, на драбині і на стріхах…
Усе що радує мене
Тепер так звично моєму “лайфу”
Тепер так звично моєму “лайфу”
Давно зафіксований в картинах поп-арту
Ти бачиш? А чуєш? Ти чуєш? А варто…?
Ти бачиш? А чуєш? Ти чуєш? А варто…?
Ти знаєш я брехав
Тобі в листах,тобі у снах
Тобі в листах,тобі у снах
Ударить гроза ми втікаєм до хати
Стікає сльоза краще глянути в небо
Стікає сльоза краще глянути в небо
Ти живеш у темпі
буйному
буйному
Ми блукаємо шляхами
збитими
збитими
Залишися для мене такою, -
Розкинутою попелом, вітром
Розкинутою попелом, вітром
Забутий храм, на стінах ідол
Байдуже дивиться на нас.
Байдуже дивиться на нас.