Ми могли б з тобою бути ближчі,
розділити всі радості й болі усі,
ми могли б з тобою піднятися вище,
відірватись на хвильку, на мить від землі

Ми б сягнули вершин недосяжних
і торкнулися неба й зірок,
намистинки приємних вражень
ми б збирали з тобою удвох

Ми кохали би так нестямно,
цілував би ти очі мої,
ніжно-солодко, казково й примарно
проминали би ночі і дні

Ми могли би разо́м прокидатись,
зустрічати світанки життєві разо́м,
від незгод у обіймах ховатись,
а у бурю й метіль зігрівати теплом

Ми могли б мати доньку і сина,
адже діти - це квіти життя,
із твоєю усмі́шкою, моїми очима -
вони стали би сенсом буття

Ми би мріяли й вірили в чудо,
намагались нести доброту,
дивувались із нас, може б, люди,
та не стало би це на шляху

Ми могли би ближчі з тобою бути...
сплести долі в єдину-одну
ми могли би... могли би щастя відчути,
і я вірю у мрію цю!

2013

Неначе страхітливий жахів сон,
я ніби сплю, і ніяк не прокинусь,
розгубленість і зневіри полон -
де ж моя сонячна, мирна країна???

Гинуть невинні, вже сотні жертв,
наві́ки хтось втратив батька чи сина
У що перетворюють не́люди все???
Й невже в наш час ще таке можливо???

Безжальні вбивства... Це справжня війна???
Та проти кого? Й кому́ на догоду?
Вогонь вже не тліє - яскраво пала́ -
не придушити так просто народу...

Тривала й запекла іде боротьба,
якою ж буде́ ціна перемоги???
Молитви до Бога за майбуття,
і серце не покидає тривожність

Коли цей страхітливий сон мине???
Нехай не завтра - але ж прокинусь???
Так хочеться вірити, що буде́ -
квітуча і мирна - моя Україна

21.02.14