Ти як грім серед ясного неба,
Увірвалась, мов той ураган,
Не спитавши, чи то мені треба,
Чи бажає знов серце ран?!

Ти змінила усе навколо
І як зірка з світанком пішла,
Як торнадо прибила додолу,
Очі й розум заслала імла...

Як відлига посеред січня,
Так підступно зігріла і вмить,
Вже далека, як зірка полярна, північна,
Що не гріє, а лише горить.

Як мара, що посеред ночі
Малих діток полохать іде,
Ти дивилась мені в самі очі,
А тепер ти усюди й ніде...

Фотокартка напам'ять і образ,
Що навряд чи піде з голови…
Ні образ, ані злості напоказ,
Лиш за щастя твоє молитви...

Не шукатиму тебе ніколи,
Хоч завжди сподіваюсь зустріть,
Зрозумів я нарешті, відколи
Ти пішла, що то значить любить...

14.02.2014 13:10

Вічний Кобзар - то символ України!
У кожнім класі на стіні висить
І дивиться, чи ми уже єдині?
Чи славне місто над Дніпром стоїть?!

Чи вже повстали проти тих, хто гнобить?
Чи встановили мир на цій землі?
Чи досі хтось над нами верховодить?
Чи досі тут панують москалі?

Вічний Кобзар - це дух мого народу!
"Що вгору йде, хоч був запертий в льох!"
Скільки б не били, не згинались зроду!
Хто б не був проти, з нами завжди Бог!

Вічний Кобзар живий, хоч вже не з нами.
Варто лише відкрить його вірші
І думи попливуть ген над степами,
І стане дещо млостно на душі…

Відразу ти полинеш вдалину
Його картин і образів пісенних
Одразу станеш сам такий натхненний
І зрозумієш істину одну:

Своє життя, брати, не слід марати!
Це божий дар, який втрачати - гріх!
Тих, хто "горів", всі будуть пам'ятати,
А хто лиш "тлів', то й не згадають їх!

Він нам довів: приречених немає
І сам пройшов з кайданів до зірок!
Він Україні як те сонце сяє
З гори Чернечої, великий наш пророк.

У всьому світі знають і шанують
Цього титана пензлі і вірша!
Така майстерність й грація чарують
Усюди, від Китаю і до США!

Він заповів Вітчизну берегти,
Порвать кайдани, мати кращу долю!
Тож всі зберімось в Каневі, брати!
Й разом вшануймо Кобзареву волю!

30.11.2013