Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Артем Бондар (1984)




Огляди

  1. Летів листок, летів собі додолу
    Летів листок, летів собі додолу,
    Не міг забути він кохання зле.
    Таке бува лише осінньою порою,
    Коли у очі брешуть-я люблю тебе.

    Якось полюбив листок під сонечком,
    Ніжного дожчу - краплину літа,
    Неначе щастя зазирнуло у віконечко,
    І почуття як радуга сіяли світлом.

    Він зізнавався їй щораз в коханні,
    Не міг прожити без погляду її,
    І вона в очі була з ним у зізнанні,
    А поза очі сміялася з нього.

    І ось вітра лиха одного разу,
    Хотіли листа скинути з віток.
    Лист линув до коханої відразу
    Шукав підтримки там, та не знайшов.

    Вона йому тверділа-"ти нікчема.
    Я про тей день жалію взагалі,
    Коли зустріла під синім небом
    Тебе. А могла й кращого найти".

    Не витримало серце без відповіді долі,
    Він тихо їй сказав-"не держу, йди.
    Бо у всі клятви, що дала по любові,
    Ти гидко наплювала з висоти".

    Та її гордість непомірною була.
    Невидима корона не спадала.
    Вона собі навіть уявити не могла,
    Що він наважиться на таку справу.

    І враз його щомиті проклинала.
    Кричала всім що іншу він зустрів.
    І що вона йому своє життя віддала,
    А він паскуда так із нею учинив.

    Та врешті-решт вона пішла.
    Забрала все, залишив тіки яму.
    Та він її простив, яка б там не була.
    Лише у серці бачив чорну рану.

    І що знайшов такого він?
    Крапеля і без гармонії роси!
    Єдине що було гарного у ній
    Це вкрадені його роки.

    Летів листок, летів собі додолу,
    Не міг забути він кохання зле.
    Таке бува лише осінньою порою,
    Коли у очі брешуть-я люблю тебе.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --