Коли погасне світло
І стане темно у душі
Мені не буде більше тепло
І хвилювання не страшні
Що під ногами пустота
Що під ногами висота
Зникає біль, зникає все
А вітер тихо кудись несе
Опале листя з-за вікна
Самотня ніч і не до сна
Що тільки ти і тишина
Що не рятує забуття
І спогад манить у безодню
Моїх оманливих мрій
Ще крок залишити сьогодні
Цей світ де місце не знайти
Для нас з тобою, не пройти
Цей шлях устелений камінням
Цей шлях росою із сумління
Що холодом пронизує все тіло
І б’є в висках: так не хотіла
Шукати виходу якого не було
І мою зірку, яка давно погасла
Забракло сили. Я закінчила.

червень 2014

Ну і що, що не моя
Ну і що, що обірвані крила
Зима забрала весну,
Полонила
Тепер не спиться одному
Моє бажання несміливе
В мені нове життя пробудило
Коли немає сили доторкнутись до небес
І сказати ні своїм мріям
І для чого летіти самому
Коли ти є

Ну і що, що не моя
Ну і що, що обірвані крила
Ти зламала мої грати
Так необачно
І звільнила
Моє серце скам’яніле
Розтопила
Тепер сам не свій
Ти все змінила
Одним своїм поглядом
Однією своєю посмішкою
Одним своїм дотиком
І стала моєю єдиною

Ну і що, це ж є кохання
Дихати її звучанням
Невидимої присутності поряд
Ароматом пахучої весни.
Моя квітка неземна
Ніжна і така нетривка.

Ну і що, що не моя
Ну і що, що обірвані крила
Летіти все ж зможу тепер
Які б сильні не дули вітри
І як би сонце очі не сліпило
Бо є мрія, надія
І ти.



Листопад 2013

Її голос
Заворожує
І пробуджує
Мій космос.
Не для всіх
Ми так довго,
Ми чекали,
Ми кохали.
Поодиноке
Світло ліхтарів —
Нічні сторожі,
Вони чекають,
Вони кохають
Як і ми.
І вже неважливо
Так несміливо
Покохати
Її погляд,
Не відпускати
Міцніше тримати.

Її голос
Тремтінням по шкірі
Її голос
Вічність на моїх плечах
Стікає розталими снігами
По знайомих бульварах
П’яних пабах і барах
Її голос
Тривожить
Не дає заснути
Її голос
Не забути
Він живе в мені
Її голос
Дотик ангела
Що зійшов із небес
І навіки став
Моїм пеклом і раєм.

Ти прийшов до мене в четвер
Несміливий, із запитанням в очах
І вкрав мій спокій у свої вічні тенети
Тінь від твоїх плечей і не пам’ятати,
Що було далі…

Лети…лети, мій невинний ангел
Захисти — моє кохання
Зловіщий прогноз льодових баталій
Небезпечних магістралей
Набирає свої оберти

І я все ще не сплю поки ти поряд
Прислухаюся до твого подиху
І серце не б’ється. Воно вилітає з грудей
Так солодко
А час летить так швидко

Твої обійми гріють мене
Без них так холодно
Але світанок краде тебе.
Чути запах із кухні від кави
І твоя посмішка

Цей нестримний потік поцілунків
І твої очі сяють як зорі
Вони ніжні як ніколи
Ти загадка мого життя
Не йди. Хоча…до четверга

Безнадія
В моєму серці безнадія
А що робити як душа хворіє
Вогонь погас
Але ще тліє в безнадії
В безодні почуттів
Незрозумілих
Невиліковних
Серце…все ще болить
І ранить безкінечність
Оцих днів
Ковток повітря
Запах диму
Нове століття
Ті ж самі діти
Ті ж самі залишились
Безнадія
І вже не гріє
Чужа любов
Чужі вуста
І пустота
Накриває
Як цунамі хвиля
Твоя не своя
Й роки несуться
Як скажені
Наповнені
По венах безнадії
Два кроки назад
Два кроки вперед
Залишаюся на місці
З очима
Наповненими безнадії
Ти причина
Моєї агонії
Моїх зрад
А що робити
Коли з пам’яті не стерти
Б’є по висках
Моя вина
Що ти моя
Моя
І знову безнадія.

осінь 2013

Почуття ці почуття
Коли ми боремось за життя
За інше.
За Україну вона одна
За майбутнє наше єдине
І нації серцебиття
Все ще звучить під пісню Кобзаря
Ще не стерти з пам’яті дідів
Нашу історія, її правду
Цей біль, ще буде текти
І в жилах наших онуків
Ця кривда, хіба її забути?
Чого нам боятися, куди буде гірше
Ми на лінії вогню, ми на межі
А боротися сил замало
Їх забрали за двадцять років
Не ті гетьмани, що колись були
Просто боягузи, це ті ж «пани»
Вони програли, і їх давить злість
Втікати, ось що залишиться їм.
По дві сторони, дві України
Але одне коріння,
Одні у нас кривди
Але люби цю землю
І всім серцем, борися,
Зціли обламані крила
На вічній землі,
Мій брате незламної волі.

листопад 2013

Коли не залишається нічого
Крім неспокійного мовчання
І тисне в грудях запах волі
Що ж це мої грати чи свобода?
Коли без тебе, коли з тобою
Де правда, що це значить
Ці спогади й думки про тебе
Але чи зможу я кохати
Чи зможу так як треба
Бути вірним, чекати, йти до кінця
Що це значить кохати,
що потрібно відчувати
необхідно бути сильним
це однозначно. Щоб просто
просто покохати.
Без правил і без лишніх слів
і необхідно розум втратити
частково або все ж повністю
щоб нерозуміти…день чи ніч
сон чи наяву…коли він без неї
вона без нього. І якось пусто
ми йдем на ризик
і що чекати. Нам краще не знати
нам залишається просто…
просто кохати.

осінь 2013

Коли навколо ні душі
Коли моя лягає спати
І хтось кричить у нікуди
Про заборонене кохання

Дай волю диких почуттів
Дай те, що ми давно хотіли
Кохати так як воно є
І не чекаючи, взаємно

Коли навколо ні душі
Коли вже мій лягає спати
Далеко сняться йому сни
А серце б’ється наче поруч

І мало, мало, так мало слів
Застиглих на вустах твоїх
Коли не бачу тебе я
І тих очей, що кольору сонця

жовтень 2013

Дай мені шанс, дай нам шанс
Змінити все, кохати понад усе
Не посміхайся сумними очима
Я зрадила своєму серцю
Я пала так низько перед тобою
Перед тобою ні в чому невинна
Ти не мій і я не твоя
І про тебе думати не повинна
Але я знову падаю так низько
Коли думаю про тебе
Коли ще кохаю тебе
У своїх думках, не наяву
Крапка і я вже сплю
І снишся ти.
Дай мені шанс, дай нам шанс
Змінити все, кохати понад усе

Так важко кохати
Коли не поруч
Коли далекі дороги
І на серці холод
Ти знаєш як сумно
Не з тобою засинати
І без тебе мріяти
Хвилини рахувати
Кілометри міряти
Життя навпіл поділене
До і після тебе
Все стало так відверто
Що не хочеться без тебе
Ми переможені
І в спокої твоя присутність
Наповнює теплом мою душу
І твоя й моя відсутність
Стискає камнем груди
Нам передує лише вічність
І ми не знаєм що далі буде
Та в цьому є своя чарівність
Ми стали інші.
Роки вже значення не мають
Ми стали сильніші
Але життя без тебе не уявляю

Як можуть жити ці тюльпани
Коли в країни серце в’яне
Коли країни вже не має
Без гір скалистих неозорих
Як можемо міняти ми кордони
Коли не ціняться права й свободи
Ні тут ні там. Для них народ не люди
Історії уже немає. Її забули
І нами граються як можуть
На інстинкти травлячи собачі
А вони царі. Вони жирують
На ще могили свіжі їм байдуже
Весь світ у вічі їм поглянув
І страх бере від зла і люті
У тих очах залитих кров’ю
Де від людини нема нічого
Та, це ми по ходу майдануті
Якщо у жилах козацька кров тече
Що любить волю і свободу
На мову нам давно байдуже
Головне не втратити в собі людину
І віру у сонце ясне над головою
Блакитне небо і золоті поля пшениці
Як можна землю цю не любити
Що нас ростила і нас годує
І гордо зветься Україна!
Моя ти квітка нерозцвівша
В морозах лютих не зігріта
Прийде тепло прийде весна
Бо українця дух сталевий
І патріоти не за гроші й не від страху

Ми так боїмося війни
А що як виходу немає
За що Україна так страждає
Від влади скажених псів
Яких давно пора приспати
Вони рятують своїх «братів»
Від чого? Від правди і свободи
Їм в очі муляє наша воля
Наша багата земля, яка байдужа
Всім хто нею управляє
Розкрадуть, підмажуть і гуд бай
Це не америка, це раша
Нам не дає спокійно жити
Пхнуть носа не в свої діла
Своє ж гамно вони не бачать
Так треба їх нагодувати
Нашим салом і перцем з хріном
Щоб сльози капали з очей
Їм чорним морем і нафтою із газом
І не поможуть їм противогази
І вибити всі сталінські замашки
Бо знаєм чим закінчеться поема
Тим що і в 91-му – розламом
І цій імперії кривавій прийде кінець
І Україні слава! Героям слава!