Там,де полотна ще білі,
На митця очікує смуток.
І де слова живуть не щирі,
Ховаєтся світ у закуток.

Там,де сніги ще холодні,-
Справжнє чудо існує живе.
І там,де барви природні,-
Щастя у руки летить,пливе.

Там,де усміхнені люди,
На творця очікує Муза.
Та сльози існують усюди,-
То руки стискає мотузка.

Живе натхнення у миті,-
Від сонця у небі блакитнім.
Коли почуття уже вбиті,
Вірші не такі оксамитні...

Мой милый, твое творческое сердце
Горит огнем от множества идей.
И пламенная страсть твоя
Так просится наружу поскорей...

Ты видишь Мир в особенных раскрасках,
И придаешь значение невидимым моментам.
На полотне твоем все сняты маски,
Смешал ты на палитре два лишь элемента...

Ты добавляешь жизнь в бесчувственные грани,
И разукрашиваешь в доме, вместо обоев, стены.
Ты даришь радость людям и свои старания,-
В ответ на это - Муза откровенна.

И ночью дышишь ты не ровно.
Ты в серость дней спешишь пролить тепла.
И с кистью с самого утра, ты, словно
Спешишь допить все вдохновение до дна.

Ты гений. Мастер.Творческое сердце.
Душа наполнена вселенской красотой.
Ты лепишь чудо в комнате пустой,
И это чудо позволяет мне согреться.

Ты дышишь - краски оживают.
Ты прикасаешься - весь Мир надежду обретает.
Ты Бог в этом прекрасном Мире,-
Так пусть же вечно птицы в нем летают!

Торкнуся вустами, із присмаком вишні,
І в літо поринеш зі мною в торішнє.
А хочеш, я ніжно проведу язиком,
Вогнем обпалю із суниці смаком?
Тоді запалає враз серце твоє,
І все, що захочеш стане своє.
А хочеш ізранку гарячою кавою
зап'єш ти дарунки-цілунки мої?
В мої ж почуття додаси трохи крему,-
Рецепт цей чудовий для нас лиш двоїх.
А хочеш змішаю я ласку й тепло,
Й дам запити увечері теплим молоком?
А далі вночі, під літнім дощем,
На тебе чекає малиновий фреш -
Віддам я себе, ну а ти забереш...

Прокидаєшся серед ночі - нежить,
Колотає серце, голова болить?
То перший передвісник,
- Вагітна віршем - ось вона ця мить!

Ще тиждень до цього, соню,
Ти спокійно спати уночі не мала змоги,-
То почуття та пристрасть,
Тримали в ніжних потисках, в долонях.

Ізранку щастя через край,
А потім плачеш ти солоними сльозами.
У цю хвилину, все навколо рай,
А вже в наступну - наче колить хтось шипами.

Хапаєш повітря ротом,
У голові метелики кружляють?
Вітаю! Ти вагітна віршем,-
То так себе капризи проявляють.

Не знаєш ти куди себе подіти,
Думки рояться, плутаються в голові?
Є привід радіти та далі жити,-
Бо через рік народиш збірку - йому й тобі.

Я інколи сумую за листами,-
За тими, що писались від руки.
За тими, що долали шлях містами,
Тепер, чому не стало їх, і досі невтямки.
Я інколи сумую за марки ароматом,
За тим, як колотало серце від передчуття новин.
Я інколи сумую за подругою-адресатом,
Від цього відчуваю тисячі провин.
Ніколи не зумію, як раніше,
Я вкласти душу у шаблонну смс-ку.
Так хочу повернути справжність листування,
Передавати текстом від руки новини, почуття, бажання.
Вже стало так, що листування втратило свій сенс, -
Тепер сидИмо всі біля екранів.
Багато хто складає вірші про віртуальний секс,
Але продовжують вкладати душу у такі "листи кохання".
Та краще я б весь тиждень лист чекала,
Бо знала б, що то не смс-відмовка,
Що то не з телефону зідраний шаблон чи заготовка.
Бо почерком своїм хтось душу вклав,
А може, навіть, і кохання.
Так, так. Багато хто сумує за листами,
Та це пусті слова, і більшість з цих людей,
вже ручку в руки і не брав.
Є мода коротко і по-шаблонному життя передавати,
А може хтось в контакті за листами теж засумував?

Вимкни телевізор і переключись.
Вимкни прямо зараз - ніч надворі.
Вимкни телевізор і в дУші освіжись,
Змий із себе зайве - вигляд в тебе хворий.
Вимкни свою плазму або телескоп,
Мізки облучаєш, сині кола під очима маєш.
Вимкни телевізор, бо відімкне розум,
І піди поспи, а може задрімаєш.
Вимкни інформатор, - я вже не сприймаю,
Все брехню говорять, правди там немає.
Вимкни балачки та пусті дискусії,
Піди випий чаю, бо зробишся бабусею / дідусем ти.
Профільтруй гарненько і відкрий фіранку,
А все, що надивився, забудеться ізранку.
Вимкни телевізор, він тебе зомбує.
І не лізь в комп'ютер - новини там дивують.
І не слухай бабусів, що весь час пліткують,
А послухай серце - воно краще чує.
А послухай розум. Тільки свій, не інших.
Він тобі підкаже, що для тебе ліпше.
Вимкни телевізор, - зекономиш світло,
І піди гуляти та весні радіти!

A kitten plays sunbeams in a puddle.
Weeping of baby is somewhere audible.
Merry summer morning in full play,
Life makes noise around today,
And reflected chocolate sunburn.
It is possible to make merry, goes mad and burn.
A new day is begun by the splash of emotions.
I am already ready to compliment with you the devotion.
Today a hope and fate to you will come.
Open, I knock. Let sorrows leave or gone.

17.03.2014

Allow me to remain forever with you.
Trust, I not loudly about it ask you.
Allow me to raise our children. Trust me.
Allow me to love this child, which lives under a heart.
Allow me to be your little part.
Thank you for your omnipotentness.
And your wisdom, you are my God.
It is not simple compliment.
It was lucky me unspeakably.
Nobody in this world will be able,
To give so much light. As you.
Allow me the soul to pay off, It your.
And, can, and sounds sinfully.
My love will unite with your.
And the tramp of child's feet will be audible.
It will be for us finally.

19.03.2014