Відрізати не треба, воно й так відпаде, бо налипло,
Наболіло, накоїлось так, що не лізе крізь сито,
Так буває, не чуєш, тому що не стало та стихло,
Так буває, не тямиш, коли тебе учора ще вбито…

Засівати не треба, воно й так поросте будяками,
Бо за хвірткою поле, за полем завжди піднебесся,
Так буває, що вже не відчуєш, бо хворий руками,
Не візьмеш, не відірвеш і навіть уже не торкнешся…