Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ладомира Горобченко (1986)
Журналіст за освітою. Лірик за станом душі. Рідновір за віросповіданням. Громадянська позиція - патріот України.
Живу в м. Переяслав-Хмельницький.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   * * *
    Я вагітна думками про тебе…
    Вже останній мій тиждень нині.
  •   * * *
    Сміються криві дзеркала,
    Кладуть твою душу на плаху.
  •   Хвиля
    Зіштовхнулися хвиля і скеля –
    Бризки пластику й крові, мов дощ.
  •   Пора щаслива
    Ми з тобою схожі, як дві краплі,
    Ми з тобою – то єдина мить.
  •   * * *
    Без нього сонце – лиш холодний диск,
    А місяць розігрітий до нестями.
  •   * * *
    Так ніжно промінь диха на світанку,
    Так тихо теплий повіває вітерець.
  •   * * *
    Перехрестя доріг,
    Перехрестя думок.
  •   Молодість
    Спрагле небо впало на голову.
    Білим цвітом укрилась земля.
  •   * * *
    Ти мій найближчий ворог,
    Мій найлютіший друг.
  •   * * *
    Цеглинка за цеглинкою складаються стосунки,
    А потім блискавка – і знову на шматки.
  •   * * *
    Війна почнеться все ж, хоч прагнемо всі миру –
    Мир можна вибороти лиш огнем й мечем.
  •   Зорі
    Сніжно-білий листок у клітинку.
    Тихо плаче обшарпана ніч.
  •   * * *
    Ти був краплинкою, а я лиш морем.
    Ти – світлячком, а я – мільйоном ліхтарів.
  •   * * *
    Звитяга чи знемога?
    Чи промінь крізь пітьму?
  •   * * *
    Ніч. Смерті. Тіні. Спогади. І страх.
    Ніч. Темрява. Самотність. І вогонь.
  •   Сестри
    Це дивна осінь. Ніжні почуття.
    І гріють серце промені любові.
  •   Сльоза
    Вона летіла довго і далеко.
    Упала. З неї проросли мохи.
  •   * * *
    Ми все стояли серед тиші, мов дві тіні,
    Схиляли перед зорями чоло.
  •   * * *
    Прокльони падають на її плечі.
    Незграбно наступа на горло вечір.
  •   * * *
    Все зникло, розчинилося, пропало…
    Кленовий вечір дзеркало розбив.
  •   * * *
    Під теплим спогадів крилом
    Я пещу свої мрії й думи.
  •   * * *
    Час залишив мене наодинці з собою,
    Вічність чорну сутану зняла із плеча.
  •   * * *
    Як сказати мені те, чого так боюсь,
    Відірвати від серця розпачливо звіра?
  •   * * *
    Оксамитова вічність
    Крізь сріблястий серпанок
  •   Мені болить
    Мені болить – та хто теє побичить?!
    Вони глухі й німі, їх серце спить.
  •   * * *
    Боги! Боги! Врятуйте Україну!
    Вона, мов пташка, б’ється у сітях.
  •   * * *
    Вуста пошматовані, кров запеклась.
    Та я ще жива, я іще не здалась.
  •   * * *
    Минуле торкає мене за плече,
    Майбутнє сміється іскристо.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки