Автори /
Ладомира Горобченко (1986)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
Хвиля
•
Пора щаслива
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Молодість
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Зорі
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Сестри
•
Сльоза
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Мені болить
•
* * *
•
* * *
•
* * *
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Я вагітна думками про тебе…
Вже останній мій тиждень нині.
Вже останній мій тиждень нині.
Сміються криві дзеркала,
Кладуть твою душу на плаху.
Кладуть твою душу на плаху.
Зіштовхнулися хвиля і скеля –
Бризки пластику й крові, мов дощ.
Бризки пластику й крові, мов дощ.
Ми з тобою схожі, як дві краплі,
Ми з тобою – то єдина мить.
Ми з тобою – то єдина мить.
Без нього сонце – лиш холодний диск,
А місяць розігрітий до нестями.
А місяць розігрітий до нестями.
Так ніжно промінь диха на світанку,
Так тихо теплий повіває вітерець.
Так тихо теплий повіває вітерець.
Перехрестя доріг,
Перехрестя думок.
Перехрестя думок.
Спрагле небо впало на голову.
Білим цвітом укрилась земля.
Білим цвітом укрилась земля.
Ти мій найближчий ворог,
Мій найлютіший друг.
Мій найлютіший друг.
Цеглинка за цеглинкою складаються стосунки,
А потім блискавка – і знову на шматки.
А потім блискавка – і знову на шматки.
Війна почнеться все ж, хоч прагнемо всі миру –
Мир можна вибороти лиш огнем й мечем.
Мир можна вибороти лиш огнем й мечем.
Сніжно-білий листок у клітинку.
Тихо плаче обшарпана ніч.
Тихо плаче обшарпана ніч.
Ти був краплинкою, а я лиш морем.
Ти – світлячком, а я – мільйоном ліхтарів.
Ти – світлячком, а я – мільйоном ліхтарів.
Звитяга чи знемога?
Чи промінь крізь пітьму?
Чи промінь крізь пітьму?
Ніч. Смерті. Тіні. Спогади. І страх.
Ніч. Темрява. Самотність. І вогонь.
Ніч. Темрява. Самотність. І вогонь.
Це дивна осінь. Ніжні почуття.
І гріють серце промені любові.
І гріють серце промені любові.
Вона летіла довго і далеко.
Упала. З неї проросли мохи.
Упала. З неї проросли мохи.
Ми все стояли серед тиші, мов дві тіні,
Схиляли перед зорями чоло.
Схиляли перед зорями чоло.
Прокльони падають на її плечі.
Незграбно наступа на горло вечір.
Незграбно наступа на горло вечір.
Все зникло, розчинилося, пропало…
Кленовий вечір дзеркало розбив.
Кленовий вечір дзеркало розбив.
Під теплим спогадів крилом
Я пещу свої мрії й думи.
Я пещу свої мрії й думи.
Час залишив мене наодинці з собою,
Вічність чорну сутану зняла із плеча.
Вічність чорну сутану зняла із плеча.
Як сказати мені те, чого так боюсь,
Відірвати від серця розпачливо звіра?
Відірвати від серця розпачливо звіра?
Оксамитова вічність
Крізь сріблястий серпанок
Крізь сріблястий серпанок
Мені болить – та хто теє побичить?!
Вони глухі й німі, їх серце спить.
Вони глухі й німі, їх серце спить.
Боги! Боги! Врятуйте Україну!
Вона, мов пташка, б’ється у сітях.
Вона, мов пташка, б’ється у сітях.
Вуста пошматовані, кров запеклась.
Та я ще жива, я іще не здалась.
Та я ще жива, я іще не здалась.
Минуле торкає мене за плече,
Майбутнє сміється іскристо.
Майбутнє сміється іскристо.