Світ              
Неосяжне небо наді мною.
Ось птахи вирують над рукою,
Рукою небезмежної землі,
Яка загублена у сірій млі.
Туман оповив самотній острів.
Закував у неволі жителів,
Сп’янилися вони ядушним смрадом, 
Всмоктуючи смерть у свою душу.
Тіла ще чумою не покуті.
Мізки доки димом не закуті,
Ті душі і живуть, і палають,
Оцих людей у щасті тримають.
Народ батьківські землі хоронить,
Герої її далі сподвижають, 
Лишається завжди тільки одне:
Неосяжне небо наді мною.
2014
                
                                
                
                Прокоментувати
                
                Народний рейтинг:  --  | Рейтинг "Майстерень":  --