Я не жадаю сяткувати "пасху",
Бо у мене є "великдень".
Ми не станемо говорить на "языке",
Бо в нас є квітуча "мова".
Ми не будемо ходити "везде",
Ми будемо боротись "усюди".
Українці ніколи не стануть "петь",
Вони краще Гімн "заспівають".
Україна ніколи не стане "сдаваться",
Вона завжди буде "боротися".
І не до перемоги ми рубаєм "путь",
А до свободи прокладаєм "шлях"
Нам ніколи не стати такими "трусами",
Нам не буть, як ви - "боягузами".
Вам лячно вимовить своє "мнение",
Та українці мають свою "думку".
І ми ніколи не будемо "воевать",
Ми "поборімося й поборемо"!
Ми не зтих, хто "любит" Україну,
А з тих - хто в неї "закохався" до безтями!

Моя країна не здається ворогам
Ми заберем свою свободу навіть в смерті,
Не вірим більше ми пустим словам?
Бо люди волі, правди й честі.

Коли один країну нашу грабував,
А інший закликав його до зброї,
Це мій народ його спіймав,
Бо українці – то герої!

І нині, поки ллється людська кров,
Поки країну ділять на шматки,
Піду відстоювать я Україну знов
Й на майдані я за волю полягу кістьми.

Та, хай хотять y ту Росію,
Але ми не дамо їм ані слова
Я в їхнім серці радості насію
І хай згадають, що є «мова», а не «речь»!

Ми не дамо ділить свою країну
Ти, колораде, навіть й спроби не роби
Іди, шукай собі любу країну,
А ми твоєму Президенту не раби!

Усі чужинці, просто знайте,
Ми не дамо нас роз’єднать,
Та й на рублі своєму зарубайте,
Що України нашої вам не дістать!

Анна Севостьянова
21.04.2014