Ми карпатськії русини
Бедевлянськії сини.
Сім століть тут живемо,
Тут родились і трудились,
Й віру свою боронили.

Танці наші запальні,
Мову свою і пісні,
Ми віками берегли.

Живемо ми й будем жити,
І дітей своїх учити,
Берегти свій рідний край,
Примножати і творити,
Земний тут рай.

Шлях нелегкий, не простий,
Нам по ньому довго йти,
Ми карпатськії русини,
Бедевлянськії сини.

Із Глиняного до села,
Є дорога не одна.
Але є ще й Головна,
Це до школи - це вона.

Ми давно цей шлях проклали,
І батьки, і ми топтали.
Ми давно район просили,
Щоб транспортом підсобили.

А сьогодні стало так,
Що поміг нам наш земляк.
Він село не забуває ,
Бо він добру пам'ять має.

Добру звістку ми всі маєм,
Бо автобус в школі маєм.
Це шкільний, це наш автобус,
Він блищить мов аеробус.

Діти раді, і батьки,
Це ж у ньому в школу йти.
Школярі нас завіряють,
Що в навчанні успіх мають.

Село наше на бережку,
на файному місці.
А навкруги сади пишаються,
В зеленому листі.

Руня, Глиняний, Дубрівка -
Це все наше, і наша домівка.
Із бережка добре видно,
Наші краєвиди,
І Тересву й Тису,
І файні будинки.

Воно красне, як писанки
У дні великодні,
Бо у нашому селі
Люди всі побожні.


Монастирські купола
Видно всім із далека.
Молитвами і руками,
Збудували на віка.

Хати гарні збудували,
І школи, і храми,
А від річок захистили
Високії дамби.

Наше село на бережку,
на файному місці,
А навкруги сади пишаються,
В зеленому листі.

О, мій краю, рідний краю,
У віршах тебе я оспіваю.
У Бедевлі є гора –
Зветься Лисою вона.

І пішли ми на ту гору
Водички попити,
А в криниці вода чиста –
Як ся не напити?

Пройшли літа молодії,
Легінські забави.
По цій горі ми ходили
Босими ногами.

А в думках ми літаємо
Далеко-далеко.
Вип’ єм води студеної –
Буде нам май легко.

Якщо станеш над обривом –
Страшно ся дивити.
Бедевлянська це гора -
Маєм ся гордити.

А як жажда на тя прийде –
Хочеш води пити,
То іди туди пішком –
Будеш довго жити.

Віктор довго уже мутить,
У Європі буде жить.
Віктор круто повернув,
І Європу він надув.

«До Європи не піду,
Там фінанси не в ладу.»
Народ вийшов на майдани,
«Не потерпимо ми зради!»

Віктор: «Полечу я до Китаю,
Мову добре я ту знаю,
Люди, мабуть, там хороші,
І позичать мені гроші.»

Віктор низько уклонився,
З Піднебесної скотився,
І в Росії опинився.
«Вовка, ти на газ нам скидку дай,
Бо уб’є тебе Майдан.»

Вовка страху ся набрав,
І грошей іще додав.
Віктор з радості такої
Випив всі спиртні напої.

«А тепер хочу я крові»,


І пустив у хід набої.
Український нарід встав,
«Де то бидло, де той хам,
Що втопив в крові Майдан?»

От такий у нас царьок,
Він утік, лишив народ.
Це нас Бог так наказав,
І таку нам кару дав,
Щоб помилки не робили,
І народу не губили.

Дід і бабка, зійшлись в думці,
Щоб купити плаття внучці.
Магазини всі сходили,
І нічого не купили.

І пішли ми на базар,
Ліпший вибір тільки там.
Довго, довго ми ходили,
І плаття, все-ж-таки, купили.

Онучка плаття оділа,
І до дзеркала підбігла.
Внучка з радості скакала,
Всіх навкруг розцілувала.


Ця покупка дуже вдала,
Так подумав дід і баба.

У Бедевлі тече Тиса,
У Реметах тоже,
На однім боці крута гора
А на другім поле.

Понад Тисою-рікою,
Верби та тополі.
Трава ковром зеленим
Стелиться по полю.

Дуже затишно і тихо,
Дивитись на воду.
Тече вона тихо й шумно,
Літом і зимою.

Тече Тиса до Дунаю,
До Чорного моря,
А в слід листом зашуміла,
Верба і тополя.

Тече Тиса під горою,
Тече полем,, через гай.
Тече вода, тече бистра,
Тече в чужий край.

2014