Сцена цілком спорожніла і темна.
Здається, що світ закінчився концертом.
Не буду вічно чекати, це – певно.
Не варто пручатись аплодисментам.
Ти вже виходиш. Щасливий як бог,
Як бог – заряджаєш всіх світлом.
Замовиш каву чи, може, грог,
ЗмІряєш успіх словом і літром.
Тебе оточили. Можливо, психічні,
Можливо, фанатки. Хоч в чом різниця?
Мій одяг, думки і чуття – лаконічні:
Здолали мене перекриті зіниці.
Я мушу іти. Я не хочу в черзі.
Чи єдина, чи нащо бути?
Але я ще тут. Ти в моєму серці.
І вічно б твій голос чути.

2014 р.