Дерево на узбіччі
Падає на бордюр
Тінню і тінь калічить
Сумбур

Видовженість алеї
Втягує погляд у
Темінь пусту але і
Містку

Втомленим пішоходом
Човгає парком час
Витративши заводу
Запас

2017

– Як ся маєш, синій ките?
Бачу, ти почав курити:
Валить дим у тебе з рота…
– Що верзеш ти, кашалоте?!.
Це старезним пароплавом
Я поласував недавно:
Так мені й попали в зуби
Димові іржаві труби.
– Та я теж такий голодний,
Що з’їв човен би підводний.
І, якби його я злопав,
Бив фонтан би з перископа.

2016

Розкладається дерево
На гнилля й падолист.

Повні диск на істерику
Розкладається й віск.

Розкладається черево
На кишок шовк й батист.

Розкладається темрява
На знаряддя убивств.

2016

В матерію просочившись
Крадьма,
Оточуватиме тишу
Пітьма.

В ледь вітряній та вальяжній
Грі штор
Дражнитиметься "мурашок"
Узор.

... Розчиняться самотужки _
І страх
Прокинеться... і порушить
Контракт.

Полізуть одне за одним
Хутчіш
Повір'я та забобони
Завбільш...

Запаморочаться ліжко
І сон,
І місячної доріжки
Розгон.

В надії, що іще вдасться
Втікти,
На стінах заметушаться
Думки.

Та стіни ці неминуче,
Впритул
Зійшовшись, тебе розплющать:
Ря-ту-.

2016

Твоїх веснянок золота кориця
Губам моїм щоночі сниться й сниться.

Твої зап'ястя ніжні – снять їх очі –
В танку
орбіт браслети
цуплять в ночі.

Снять піддані твої мої коліна,
Як пестить їх твоєї сукні піна.

Підкошуючись, ніби в лихоманці,
Хребтом твоїм шпигують – марять: пальці.

І снить язик, як він, дикун в печері,
Твій язичок куштує на вечерю.

2016

Трави, мільйони стебел,
Розлогі крони!..
Зелено так, аж щебет
В гущаві тоне.

Прожилками на листі
Мандрує гусінь...
Сонце стоїть на місці.
Проміння – в русі.

2016