1. Радість – у дні моїм.
Темрява згущується до світання.
Приймаю твою темряву, о часе!
Заради світла.

2. Не йтиму проти часу,
шукаючи щасливих доріг у минулому.
Не обганятиму часу,
щоби не втратити можливостей нинішнього.
Іду із часом ні, не за руку, –
дотиком серця і розуму.
Іду з ним через біль
болем.

3. Не поєднані руками, –
поєднані поглядом.
Не поєднані поглядом, –
поєднані простором.
Не поєднані простором, –
поєднані часом.
Не поєднані часом, –
поєднані Богом
у любов.

4. Не розділить уже
ні час, ні простір,
бо у дусі ми
поєдналися
чистотою.

5. Пелюстками долонь
тримаю твоє нестаріюче лице.
Зістарилось?
Керуючий часом
обирає відповідність.

6. Твій час – потребою радості
моєї.
Мій час – потребою відречення
твого.
Яка ж невідповідна відповідність.

7. У долонях мого серця – ти,
у долонях твого серця – я.
І так до безконечності.
На завершенні безконечності –
Бог.
До Нього мільярд часів – мить.

8. Щаслива вічність –
то висока Любов,
яку винесли із Землі.
15. 05. 2016 р.

Моє життя, як на Великдень цвинтар –
Хоругви, натовп, священик відправляє.
Пасха, радісний сум. Сонячно.
Моя душа – як Великодній дзвін, – будить,
Будить, будить.
Мій дух – як Слово Бога, – сущий.
Мій світ – як кулька в руках дитини.
18. 04. 2017 р.

Сестро моя, жаринко серця,
Любов’ю засвіченого,
Самовіддана ти – безконечно.
Життя твоє усміхнене зникоме.
Джерело світла твого – з тобою.
Так є. Так буде.
15.05.16р.

, , ,
От же й біло
під чашечкою конвалії!
А пахощі
загусли чистотою.
06.05.16р.

, , ,
Дерево дихає листям,
задихається вітром
радісно,
як у купелі.
У життя
біжить.
Cонячно.
27.06.2016р.

нагим увійти у первісні хащі
обдираючи до крові одежі шкіряні
ти де о Сущий де де де
а де я де де
а де Едем

плоди дерева життя їстиму
і листя фіґове познімаю
мій сором перед Тобою Боже

омий мене водою живою
Духа Твого
виповни
2015.

Спокій каменям твоїм,
Ліжбетто*.
Зіллюся з холодним затишком
твого віку, товщею
металевої огорожі відділеним
від шуму, гамору, метушні,
мобільників, ноутбуків,
порепаних дерев
і марцевого співу шпаків,
на твій спокій опертого.

Силу часу твого
старання виточили
квітами кам’яними.
А завішений хрестик
припав до брами,
як намисто до дівчини.

Стікаю в маленьку точку –
клаптик щастя
цяткою серця
на дверях минулого.
30. 03. 2016р.

*Ліжбетта – готичний храм, колишній костел Єлизавети, нині – церква Ольги і Єлизавети у Львові.

Тримайся звіра, і він приведе Тебе
і тих, кого ведеш за собою,
у вогонь пекельної вічності.
Слідуй за Христом,
і Він приведе Тебе
до щастя у Його Царстві.
Дві істини, що сповняються
через Твій вибір.
Кого вибираєш?
Бога, який записує кожен Твій крок
і кожну Твою думку у Твоїх генах,
і тим наближує Тебе до Себе?
Чи Сатану, що обдурює Тебе,
обіцяючи легкі розваги,
за які Ти не відповідатимеш
на цьому світі. Ти розплатишся
за них, страждаючи у пеклі.
Бо прийшов час,
бо прийшов час,
бо прийшов час
розділити козлів* від овець*.
Хочеш слідувати за козлом? -
Стань твариною і переверни
свій світ догори ногами.
Бо Твій новий бог-Сатана потребує тварин,
щоби лупити з них шкіру.
Він прийме Твій вибір.

Хочеш отримати прощення - прийми Христа.
Любов не може карати. На те вона і Любов.
І зроби це швидше, щоби сам не шкодував
за своє зволікання.

Хочеш бути твариною - будь.
Хочеш бути подібним до Бога - будь із Ним.
Хочеш безплатного сиру - іди в мишоловку.
Хочеш любити і бути улюбленим - довірся Богові,
Бо Він у Тобі чує кожен окрик душі,
бо Він Тебе любить.

2014

*У Старому Завіті існував полегшений варіант нинішньої сповіді: людина брала козла, "віддавала", розповідаючи, йому всі свої гріхи, і після того відпускала у пустелю, де жив злий дух Азазель. Звідси козел - той, хто набирається гріхів, щоби понести їх у пекло. Вівці - тварини, які усюди покірно ідуть за своїм пастухом. Як християни за своїм пастирем.

Проходив цілий світ. Горами
Стрімко. Нудився. Розтинаючи сніг
Дзьобиками лиж, пам’ятав про
Піч, писанки, писані століттями
Серця. Довго шукав. Віднайшов цілунком,
Кажучи «знайшов». Стримали: не втрать
Пройдені кілометри. Нема часу
І вгору глянути. Споживу дорогою,
Подумав. А небо розминулося із ним
Часопростором у точці перетину.

29. 05. 2012 р.

Коли нереальне одягається
в одежу реального,
реальному дуже легко
стати нереальним.
Боляче лише
за нестверджену істину.
Але на все є
свої причини. Виправдані
чи невиправдані.

До 2005р.