Коли якось дивно торкаються вії
Глибин тих душ, що завжди завмерлі,
Як жуки невеликі повзуть по дереві,

Коли якесь слово виростає у сварку.
За тюлем його не сховати - велике
І люди – пінгвіни чекають на їжу,

Коли хтось бере і складає речі,
Виймає шкарпетки з шухляд і їде,
І вам ніби дзбан паде на голову,

Тоді ви не йдете до невропатолога
А маєте власну ілюзію радості
На голубому небі моніторів.