Осінній перший ранок по Іллі
Далекозорості туманна даль.
В минулому лишились теплі дні,
Розлукою і болем краяв жаль.

В дощах вечірніх подих мокроти,
Уже немає жвавості у днях.
Хліба покошені і складені в скирти
І журавлині думи у піснях.

Так благоденствує осені мотив,
Вишкрябує на склі сльозу...
І насміхається із долі, що є сил
Приховане бажання у труну.
25.09.2011

Ти приїхав! Додому, до хати
Як завжди усміхаючись щиро.
Ця війна мабуть матері снилась?
Що боюся, комусь розказати.

Тут без тебе було тихо й сумно,
Шелестів лиш горіх біля хати,
А маленька Іринка без тата
Не хотіла ніяк засинати.

А Юрасик за літо змінився,
Подорослішав, став самостійний.
Знає мабуть, що час ненадійний
Він за тебе, татусю, молився.

Ти приїхав! В відпустку, на трішки
Як Месію, тебе зустрічаєм
В кухні пахне із м'яткою чаєм,
Стало стінам від тебе тепліше.

Мені плакати навіть не можна...
Мамо, чуєте, - треба сміятись!
Сильно вірити і не скорятись
Наче скеля я, - не переможна!

Звідки в тебе береться та сила,
Загартована Україно?
Не зрікаючись, не на колінах
Ти у Бога пощади просила.

Мої діти, які ви щасливі,
На сьогодні, на завтра, на трішки
Виглядають зелені горішки
І пташки до схочу гомінливі.

А що я? Помолюся за тата,
Мабуть, сину, тебе він спасає?
Він давно уже з небі літає
І стирає з землі супостата.

Ти приїхав! А десь, як за тиждень
Знову будуть окопи і спека
І стрілятимуть звірі здалека,
За кроваві, облесливі гривні.

Все минеться: і гроші, і слава,
Бог вдивляється кожному в душу.
Зло, не правда загинути мусить,
А від тебе, зміцніє Держава.

Повертайтесь живими, солдати,
Наче Ангели Правди і Миру
Україну свобідну щасливу,
Щоб по Духу в віках прославляти!
04.08.2014

Не кулі! Хай котяться яблука в трави,
Твій погляд лапає хмарок кучерявих,
Яскраве проміння і теплий день літа,
А ще на додачу: усмішку розквітлу.

А замість ненависті буде прощення,
Впусти в своє серце духовне прозріння.
Хай падають зорі на щастя, на долю
Лиш тільки не кулі, лиш тільки недолю.

Хай стелиться в полі туман край дороги,
Дозріють хліба ядренисті у полі.
Плекаймо сумлінно любов, як зернину
А саме найбільше свою Україну.

Хай наші молитви доносяться вітром,
А наші надії квітками розквітнуть.
Немає ціннішого, як за свободу
Де твоє коріння батьківського роду.

Хай гепають яблука, котяться спілі
І тільки рокочуть громи знавіснілі.
Бо ті, що бажають розрухи, війни,
Як іскри потухнуть у царстві пітьми!

Боже, дай народитись весні
Через призму небесного світла,
Розродитись з потуги землі,
Яснооким промінням досвітнім.

Щоб із тисячі тих промінців
Білих, жовтих, червоних, зелених...
Запалав у вогні диво-схід
Розсилаючи новІ доктрини.

Як же хочеться теплого дня
Серед снігу, що землю вкриває.
Бачу в небі політ журавля,
Що від холоду крила схиляє.

Не морозь, вітругане, сади
Чи жалю ти у серці не маєш?
Ти не бачиш моєї сльози,
Що від болю, як сад завмирає.

Ген, вже проліски білі, як сніг!
В первозданній красі за ятрили,
Розгорнули пелюстки навстіж
І додали весняної сили.

Боже, дай народитись весні,
Як зернятко, як пісня, як поле.
Я молюсь, як о ті журавлі
До весни, до життя, до любові!

Боже, дай народитись весні...

Лягає промінь. Поміж густого листу
глибокі трави вдягнені в росу.
А Мавка, що збудилася від сну
Вдягла вінок з зеленого любистку
й ту папороть, що дивно розцвітає.
Хіба хтось бачив в папороті цвіт?
Такий таємний і пророчий світ
Поміж людей легенда не змовкає.

А справді ж Мавка у лісах блукає!..
Якщо не віриш? Тільки позови
Гу-гу... Сплелися разом голоси,
Що навіть свій між нею не впізнаєш.
Легкий туман скуйовджений із вати
Обніме швидко плечі до кісток,
Поглине в тіло ранній холодок
Дивись, щоб справді в лісі не зблукати!

Червень витрусив у трави полуниці запашні,
На килимі Німфа* спала, вплівши ягоди рясні
у волосся русокосе. Поміж хвиль густих сплетінь
загубився промінь літа, ген... між яворами в тінь.

Пестив червень на осонні рясноцвіт, красу з чудес
Полуниць дрібних доволі, наче зіроньки небес.
Цить... Тихіше... Німфа сонна, простягнулась наче лань,
Полуниць гарячих лави достигають з позарань.

Вабить ягодами лісу дивовижний краєвид,
Соловейко утомився і безжурно десь притих.
Віть тоненьку стеблоцвітну, мов мереживо дощів
Герса** тихо прикрашала сріблом поміж яворів.

Не давала нічка спати молодому скрипалю,
Довго він шукав стежини у розлогому гаю.
- Це для кого ти шукаєш поміж пряжі в тишині,
Присолоджені ягідки – полунички запашні?

*Ні́мфи (грец. Νύμφες — дівчина, наречена, молода жінка). Переносно німфа — вродлива жінка.

**Герса (грец. Έρση — «роса»).