Автори /
Надія Бойко
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
Татові
•
Холодна грубка
•
Нерозгадана осінь
•
Осінній вояж
•
Осіннє
•
Літо
•
ЦЯ ЛЮБОВ – ВЕСНЯНА
•
Весна
•
Передвесняне
•
Мій генетичний код
•
ЧИЯ Ж ТИ, КИЄВЕ, СТОЛИЦЯ?
•
Літні квіти
•
ІРИСИ
•
Ранок
•
Весняний сніг
•
Забавні киці
•
Дивакуватий
•
Сокровенне
•
СЛОВО КОБЗАРЯ
•
Гаранти
•
Криваві жнива
•
Жасминовий туман
•
А юнаки за честь вмирають…
•
Раділа мама, як рясніли квіти...
•
Львівський дощ
•
Спалахнули каштани свічами...
•
Пам`яті матусі...
•
Шляхетний Львове!
•
О музико!
•
Життя
•
Шила-вишивала хрестиком сорочку...
•
Строкатість буднів
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Тих літ розлуки мовби й не було…
Хоча і ні. Таки змінилось трохи:
Хоча і ні. Таки змінилось трохи:
І знову лютий… Друге... Татів день…
Це скільки ж зим йому було б сьогодні!
Це скільки ж зим йому було б сьогодні!
Збирає старенька хмиз –
«Годує» холодну грубку.
«Годує» холодну грубку.
А осінь сумна
і, як жінка, плаксива…
і, як жінка, плаксива…
З весни у літо, з літа – в осінь.
А там, а там… О Боже мій,
А там, а там… О Боже мій,
Осінній день. Осінній щем.
Осінній парк. І ми з тобою,
Осінній парк. І ми з тобою,
Гаптує сонце крізь листву
Химерні візерунки
Химерні візерунки
Увірвався свіжим вітром
В мою спраглу душу.
В мою спраглу душу.
Плекала мрію іздавна́,
Щоби в душі цвіла весна.
Щоби в душі цвіла весна.
Хоч ще зима, хоч лютий на посту,
І до весни – як мінімум три чверті,
І до весни – як мінімум три чверті,
Мій генетичний код – весни світанки,
Лелечий клекіт, мальви під вікном
Лелечий клекіт, мальви під вікном
В столицю їду… Мій уклін і вияв
Пошани мегаполісним талантам.
Пошани мегаполісним талантам.
Скажіть, зізнайтеся, невжѐ ви
Пройшли б бездушно повз оці
Пройшли б бездушно повз оці
Ой ви, півники-іриси,
Усміх сонця, неба цвіт,
Усміх сонця, неба цвіт,
Ранок достиг,
В травах густих
В травах густих
Потрапив обрій у зловіщі
Цупкі «обійми» темних хмар.
Цупкі «обійми» темних хмар.
Сутеніє. Скоро нічка,
ти заплющ хутчіше вічка.
ти заплющ хутчіше вічка.
Далеко від села, ген-ген під лісом,
Дивакуватий жив собі Миха̀нь.
Дивакуватий жив собі Миха̀нь.
Вона невпинно задивлялась вдаль.
Годинник восьму відбивав навпроти.
Годинник восьму відбивав навпроти.
Той дивний осад на душі і в серці,
Коли, здається, й віра догоря.
Коли, здається, й віра догоря.
Мовчатимете й далі,
Америко й Європо?
Америко й Європо?
Де кат пройшов, там жито не росте,
Лиш під ногами багряніють маки…
Лиш під ногами багряніють маки…
День назрівав жасминово-духмяний,
Спивав із віт настояну росу.
Спивав із віт настояну росу.
І знову смуток… Море сліз…
Й кінця не видно, ані краю…
Й кінця не видно, ані краю…
Раділа мама, як рясніли квіти,
Щоріч вражали щедрістю буянь:
Щоріч вражали щедрістю буянь:
Барабанить об шибку дощ…
Львівський дощ – це щось дуже звичне…
Львівський дощ – це щось дуже звичне…
Поміж мурами віковічними,
Що Данило колись возвів,
Що Данило колись возвів,
Поглянь, матусю, вишенька цвіте
В нас під вікном суцвіттям білим-білим.
В нас під вікном суцвіттям білим-білим.
Є безліч місць, оспіваних у слові,
Світ перед ними голову схиля.
Світ перед ними голову схиля.
Щоденно відчуваєш її дотик,
Заполонила музика весь світ…
Заполонила музика весь світ…
Я все прийму – і добре, і не дуже,
І не потерплю слізного ниття,
І не потерплю слізного ниття,
Шила-вишивала хрестиком сорочку –
синь-блакить лилася з чистого струмочка
синь-блакить лилася з чистого струмочка
Строкатість буднів – не біда,
Контрасти за̀вжди були в моді!
Контрасти за̀вжди були в моді!