Як хочеться побачитись з тобою!
Й до серця ніжно-ніжно пригорнуть.
Відчути подих твій поряд з собою
І у безмежний всесвіт зазирнуть.

Давно мої думки лише про тебе,
Про усмішку, твою, наповнену життям,
Про душу, що взлітає аж у небо,
Про серце, що наповнене чуттям.

Чи можна взагалі отак любити!
Не бачившись, не доторкнувшись до долонь,
Чи квіти всі на світі подарувати,
Чи в серці загасити цей вогонь?..

Так! Закохався я у тебе –
У зовнішність тендітну, у красу!
Але ж любити можна тільки душу
І я їй цілу вічність присвячу!

30 Січня 2017 Шабас М. Р.

Час іде і все минає,
І день за днем кудись летить.
Вечірнє сонечко зникає,
А зранку – знову у блакить.

Життя більш схоже на гонитву,
В якій нам треба все схопить
І навіть з смертю виграть битву,
Лиш тільки б довше тут пожить.

Ніхто ніколи і не знає
Коли настане той кінець.
Боїться хтось й переживає,
А інший – дякує за день!

Не продавайте вашу душу
За час, за волю, за красу!
Життя одне і все що мушу –
Я без любові в серце не пущу!

Червень 2017 Шабас М.Р.

Любити!.. Що це слово значить,
І хто на світі справді любить?
Усі про це тільки й говорять,
Але лиш одиниці люблять.

Любити! Може це не вічно?
Тому що кожен її губить.
Для когось може й не логічно,
Тому що мить – і все проходить.

Любити – дуже дивне відчуття,
Ніхто не може його описати.
Воно то є, а то його нема, –
Не кожному дано його впіймати!

Любити – це для кожного своє!
Для матері – обійми немовляти,
Для лебедя – одна на все життя,
Для пташки ж це – на крилах підійматись.

Любити! Тільки щиро й назавжди,
Щоб вірити у те що відчуваєш,
Щоб бути разом в злагоді й журбі
І кожен день казати що кохаєш!!

16.06.2015 Шабас М.Р.

Усе на світі має барви,
Як кожна радуги дуга,
А ми живем й не помічаєм
Ці веселкові кольора.

Ми день за днем кудись спішим,
Не помічаючи навколо
Природи ніжний тихий дзвін,
Нам якось байдуже до всього...

Не помічаємо людей,
Які щось хочуть нам сказати.
Ми бачим тільки ніч та день
І радість можем лиш вдавати.

Ми забуваємо слова.
Слова – ці щирі обіцянки!
Ми навіть хочем бути кимсь,
А треба бути просто справжнім.

Весь світ втрачає кольори,
А людям байдуже до цього.
Ви в повсякденній метушні
Не бачите всього живого!

Ще нам не пізно все змінить.
Ще нам не пізно! Схаменіться!
Робіть як серце вам велить
Робіть – і кольори вернуться!

2012р. Шабас М.Р.

Пишу я вам, не знаючи насправді,
Чи варте це чогось, чи ні
І дивлячись у очі правді,
Я тихо гину в самоті.

Все винна зустріч випадкова,
Коли не зміг сказать ні слова,
Себе на муки я прирік.
Можливо, я б до цього й звик,

Проте не можу вже забути
Цей ніжний-ніжний погляд ваш,
Що буде довго ще стояти
Перед очима, як міраж.

Ці чорні брови, милі очі,
В яких є іскра до життя,
Вони, неначе білі ночі –
Що роблять ніч подобі дня!

Коли б ви знали, як жахливо
В любові спраги знемагати,
Палати й думкою всечасно
Лиш нездійсненне малювати…

Я був би радий хоча б раз
Чарівний погляд уловити
І, обійнявши ніжно вас,
Усе несказане сказати.

Чи я доб’юсь своєї цілі,
Чи знов піду у небуття.
Я віддаюся вашій волі!
У вас весь сенс мого життя!

01.2012 Шабас М.Р.