Якби ви плакати уміли,
То сонце засльотилось з вами
І вся земля б посолоніла
Останніми в світі сльозами.

Захмарні очі не світали б.
Терново спали б. І хто зна,
Що колу з невгасимими вогнями?
Чи на гаках заржавілих втримались би небеса?

У герцях страхи погубили.
Із хлібом воля – жити щоб.
І ворог не здається милим,
Коли паршивий, як мікроб.

І хоч рабом є прагне жертви.
…Тче ранки наречена із надій.
Бо Їй нема життя й немає навіть смерті,
А за щитами в вас метал й блакиті розмарій...
8 серпня 2014 року

А.Б.

Як пахне зорями!
Зорями!
В снах.
І поміж болями,
Горями -
Ра.

Не вимовиш!
Не вимовиш!
Ні ти, ні я.
Плащі часу
Скинуто -
Ми - ява.
2013