Не спитаю твого імени,
щоб навіть спокуси не було
думати,
що ми знайомі

Не спитаю твого імени,
щоб навіть спокуси не було
думати,
що раніше тебе не знала

Молюся про те, щоби могла вчитися все життя:
довіри в повітряних гімнастів
терплячости в виноробів
надії в садівників

Молюся про те, щоби могла дарувати все життя:
притулок подорожнім
хліб голодним
тишу стомленим

Молюся про те, щоби могла тішитися все життя:
міцними обіймами
щирими розмовами
вчасними мовчаннями.

Це ж так нормально -
віддавати тобі усе
ділитися з тобою останнім.
я стаю здатна творити дива -
нагодувати тебе скибкою хліба
(Ісус мав п'ять хлібин,
але й ти не натовп,
хоча встеляєш квітами мені дорогу,
а потім кричиш: Розіпни!)

Посидимо на дишлі Великого Воза
що хилиться до світанку
Порахуємо курчат (дарма, що весна щойно)
попросимо у Водолія трохи води -
вимити наші смутні обличчя
і заново народжені ніччю
вийдемо зі сну по різні боки смеркання

Виловлюю в пам'яті
сріблястих риб твоєї присутності
відпускаю їх поплавати
дозволяю їм втікати
підгодовую хлібом свого серця
дивлюся в слід стрімкій течії
може варто було б поплисти за нею
але дещо треба просто відпускати

Мені казали, що нема любові.
Неправда, адже я любила

Неправда, що я любила багатьох -
то я любила тебе у них.

І вже зовсім неправда, що я любила тебе -
то я любила сонце в тобі

04.02.08

Карта Європи
Розкладена на підлозі
Бачу країни
І їхні нерівні риси,
З’єднані узами
Течій, прамов і крові
Від прикордонних дітей
І десятків воєн.
З’єднані узами віри…
Хресне знамено,
Хоч похитнулось,
А всім ще близьке до серця.
В кожного ніжне
У відповідь щось озветься
На всім знайоме коротке прадавнє «Ма!»
Галли, вони ж галичани,
Вони ж галісійці,
Що напоїли Європу усю молоком
Здавна живуть у країнах,
Відомих своїм колоритом.
Феста, фестини… -
І знову гуде Вавилон

2012

Сонячне
Сплетіння
Пальців?
Крил?
На сплетених крилах
Далеко не полетиш,
Впадеш у пил.
Сонячно
у моїх думах,
хоч день похмурий
як соняшник
повертаю голову
до твоєї туги