Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Світлана Панчук (1991)
Тримайся за сонце,
ніби ти соняшник.
Ходи по дахах,
ніби ти Карлсон
І ніколи не забувай,
хто ти насправді




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  Пригадуючи Еклезіяста
    Скаржусь на вічну нестачу часу
    але на світі для всього є час:
  • •  Осінь
    Під небом сталевим ростуть кольорові дощі
    і кавою пахнуть, і листям і поїздами
  • •  Ранок
    кава у чашці. пісок під повіками
    ранок нас снігом зустрів
  • •  Ідилія
    Іржаві ритми техно. Темна ніч.
    Підсохла гуща пророкує втому
  • •  ***
    Зима почалася дощем —
    веселка як благословіння.
  • •  Знімати
    вона знімає браслети з вихудлих синіх зап’ясть
    знімає з очей монети по тріпах із позачассь
  • •  Бог у деталях
    я пам'ятаю твою картату сорочку,
    твою наплічну сумку,
  • •  Прогулянка
    яка там різниця,
    про що ми тоді говорили,
  • •  Непорозуміння
    Вони питають: як давно ви одружені? і до речі,
    давайте якось подивимось ваші весільні фото.
  • •  Все, що я можу…
    Все, що я можу - бути з тобою тут,
    переймаючи твої смаки і творчі методи.
  • •  Порожній дім
    Порожній дім,в якому всі померли,
    уже забув про дотик теплих рук.
  • •  Сестрі
    А це не любов - це просто ідея-фікс,
    котру ти привезла - заразу із інших міст,
  • •  Війна на Великдень
    Там, на Сході, знову смертю долають смерть,
    тільки-от воскресати ні в кого немає сил
  • •  Тривожне
    Смерть підходить все ближче і кроки її прудкіші,
    і цокочуть підбори по сірім бетоні і ґрунті,
  • •  Спогад
    Пахнеш мені тим'яном
    книгами із горища
  • •  лютий
    Правду безжальну тобі донесуть заголовки газетні
    вони всі померли,а ми - буцімто - непричетні
  • •  ***
    Бути від тебе так близько і так далеко,
    що слухати одну музику на різних радіохвилях,
  • •  Стара історія
    Стара, як світ, історія про те,
    що є Любов і копії любові,
  • •  я тебе знаю
    Здається, навіть ангели і святі
    не знають, хто ти і нащо в моєму житті.
  • •  Діти зими
    Манекени за ніч одягаються в теплі піжами,
    і зника з тротуарів розсипане золото кленів,
  • •  ***
    Ліпиш мене за образом власним невміло
    Ліпиш мене на образ свій і подобу.
  • •  ***
    Осінній сад прозорий і нагий,
    зовсім, як ти - беззахисний, нічий.
  • •  Якби...
    Якби я малювала Мрію,
    У неї було б Твоє лице
  • •  Дощ розкреслює скло...
    Дощ розкреслює скло під аркуш в косу лінійку,
    я іду в перший клас — що я там розумію в житті?
  • •  Лови день!
    Ти прокидаєшся, щоб глянути на небо,
    на білий світ, на втоптані стежки,
  • •  Середа
    Середа, третя ночі і кілька годин до ранку
    Все, що маємо, друже мій, завжди лиш кілька годин.
  • •  Я вже не хочу...
    Я вже не хочу знати, де ти і з ким,
    як ти ходиш в Карпати, як ти мрієш про Крим,
  • •  ***
    Простір стає умовністю
    де ти? Далеко? Близько?
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки