Симфонія ночі, показує очі,
У місячнім світлі зірок,
Аж раптом як блисне, звучи моя пісне,
Пливи до далеких річок.
Тут хмара осіння, скидає насіння,
Холодним і грубим дощем,
Лети ж моя мова, без твоєго слова,
Загинем, заллємся плачем!
Вітер гуде, із проривом іде,
Збудилась від жаху природа,
А пісня бринить, аж від болю кричить,
"Забрали від мене свободу"

2013 р.

Нема їм пекла там, бо тут -
уже давно воно настало,
Смердять загнивши їхні думи,
Народ повстав, усе повстало,
А в нас при владі брат і куми,
Та я країну не віддам.
А сонце світить, море грає,
І байдуже, що вже не наше,
А Бог чекає, все чекає
Щоби віддати за заслуги,
Або мабутнє, або пропаще...

2014 р.

Ангел вічності пролітає вкотре,
Місто плаче німим "прощай",
А його ледь відчутний дотик
Хоче вбити в душі кліща.

Чорним мороком вперіщено зраду,
Над труною літає кат,
І лишень десь далеко позаду,
Краєм листя видніє сад.

А з обличчя стікають спогади,
Крила тліють як той літак,
В них поцілили зайві здогади,
І за віщо: за просто так...

29.07.2014 р.