Коли пан Зузук починає свій ранок, він відкриває очі і дивиться.
Дивиться він на підвіконня, де у глиняних горщечках ростуть бусинкові помідори та цибуля.
“Ви знаєте, я так люблю рослинки. Іноді хочеться кинути все і бути біля самої землі”.
Коли пан Зузук починає свій день, він не думає про роботу: “Дєлам деталі, за станком, для аудіо і таке все, знаєте”.
Він не думає про борги за квартиру: “Міг би й меншу знімати, але, бачите, у мене дві мансарди — тож, можу запрошувати художників”.
Пан Зузук дбайливо готує сніданок для себе і дорослого сина. Іноді лінується і випиває міцного чаю із чеською ковбасою — “досить!”
Ввечері він охоче ходить з друзями на пиво, суботами слухає джаз, музика робить його молодим івано-франківським хіппі.
Пан Зузук любить жіночу компанію і часто закохується. Але про свої любові мовчить — вони всі у ламких, як життя, лініях його полотен. Ще місяць тому у пана Зузука була галерея в центрі...
Дівчина, якій він про це розповідає, уважно дивиться на його натруджені пальці. Пан Зузук перехоплює її погляд, посміхається і ховає їх до теплих долонь.

дівчинка дорослішала
ляльки по ночах плакали
а потім ляльки почали дорослішати із нею
дівчинка по ночах плакала

і був Всесвітній потоп
дівчинка зібрала усіх своїх ляльок
посадила їх у нещодавно куплену ванну джакузі
і вони попливли
(хто не здогадався –
дівчинка новоявлений Ной:
жіноча версія)

приставши до берега
Кени (чоловіки Барбі) стали справжніми ляльковими чоловіками
а Барбі (жінки Кенів) – справжніми ляльковими жінками
і була нова генерація лялькових людей
а дівчинка прожила свої 400 із чимось років
потім її заспиртували
і показували нащадкам
як останній вид homosapiens
у якого з очей ще
накрапав дощ
2012

1.
небесні метафори
томаса еліота
осипаються
попелом на лисі голови
читачів бостон івнінг транскрипт
хоча і самі читачі і бостон івнінг
живуть лише в пам'яті
чорних на жовтому чорнил
і ніхто не озирається ніби прощаючись
з ларошфуко
чи з тобою еліоте —
що читаєш зараз
про що пишеш
які молитви тобі приносить весняний вітер

2.
читаю тебе еліоте
ношу з собою —
незнайомим містом
порожніми площами й вулицями —
коли туристи допивають
останній келих
за знайомство
коли завмирає місяць
над високими вежами
коли засинають півні-флюгери
ні до кого так і недокричавшись —
вимовляю твої слова еліоте
і вчуся слухати

Тілестність має час і простір.

Хоча не думає про це буденна жінка,
торкаючись як завше горлача,
щоб принести води.

Бо тиша і вода,
стирають лінії на тілі горлача,
що свого часу нанесла рука
творця.
Хоча не думає про це буденна жінка,
торкаючись як завше горлача,
щоб випити води.

Бо час і простір — то її рука.

І.
Витяг із протоколу судової трійки № 107/540 від 23 вересня 1933 року.
Постанова судової трійки колегії ДПУ УСРР про засудження письменника М.О. Ялового до 10 років позбавлення волі.

ІІ.
Висновок за матеріалами кримінальної справи Ялового М.О., затверджений заступником прокурора Харківської області М.П. Шандурою про реабілітацію письменника. 25 лютого 2003 року.

ІІІ.
страшно не почути голосу твого
і страшно почути голос твій
синім полум'ям горить
ніч
очікування і втоми
жінки ждуть свого святославича
жінки ждуть свого свято..
губиться слово
і заповідається вітру
Ой, неси, неси, вітре...
синім полум'ям горить
синім полум'ям
голос твій
2014