мої рішення не остаточні
і зовсім не зважені.
коли я замість глузду
хапаюсь за враження.
і сміються
з чужого вікна відображення,
невимовно рідні,
божевільно різні.

і найбільше від болю
той страх засинати,
як на ранок себе
вже не в змозі впізнати.
я тобі посміхаюсь,
а потім катую.
у думках і для себе
вже кару готую.

це буде раптово.
одного разу, складеться й для нас
той найважчий пазл.
засяє небо, на одній із комет.
прилетиш, мов Янгол
з Невідомих планет.
і самим дотиком, без вороття
розчавиш все колишнє життя.

це панує над світом,
сильніше від мрії.
припиняються кроки,
починаються війни.
але місце, де ніч пам’ятає обійми,
де хтось у близькості був божевільний,
і в ній – нещасний,
й настільки ж щасливий.
бо хоч тимчасово, по-справжньому, вільний.

а я як безкрилий каліка-жебрак
тебе не чекатиму, хай буде так.
сумую, мій Янголе, ліпше літай іще.
з того польоту світанки прекрасніші.

про тебе словами?
мила моя, смішна,
кароока, тиха, бажана
мов істéрія.
недообіймана, недочитана,
як весна, як відлік часу
моя особиста трагедія.
не зігріта, пристрастю
простирадл.
повертаюсь у тебе
хоч і вкотре не мушу.
зірвані нитки
з ледь загоєних ран.
квітневим дощем
поступово труїло душу .

вдячна за вечір
де у взутті пісок
несміливі обійми
ніжні тонкі вуста

як схочеш мене знайти
заплющ очі, рахуй до ста.
а схочеш покликати
знову чекай війни.

про тебе словами? авжеж
мільйонами слів
на дереві, камені, шкірі,
папері теж.
я мріяла те дістати
того торкнути
чого ніхто і ніколи не смів

тебе випивати
й на смак не чути отрути.


2014

Ти спочиваєш, вже бачиш сон.
Я чую тишу
Хіба бажаю
відчути глибше?
(Душею глибше)
Хіба покваплюсь
(або покаюсь)
додому вранці.

Чи хочу більше?

Цілуєш пальці,
Себе забувши.
Тоді відчуєш.
червоний колір
застелить очі.
Я все втрачаю
З тобою зараз
цієї ночі.

На ранок чай
і сніг спадає
на дах будинку.
Якби ми знали
Що це можливо -
Так тепло взимку.

Я спочиваю, та снів не бачу.
Цілуєш плечі.
З тобою зараз
З тобою завтра
І в кожний вечір.


2014

Тіло твоє холоне на білому простирадлі,
серце твоє лукаве вже охололо зовсім.
Вичерпай десь глибоко
Залишок псевдокохання.
В наші трухляві двері
голосно грюкає осінь.

Стукає. Стиха співає вітер
Все, що було до цього
Має сумнівне значення.
Сипав пророчо дощ і
Виливав із літер:
"У стільникових сигналах
Ваше заключне побачення"

Ти востаннє послухаєш
З опалу і без жАлю.
Згідно укладених правил.
Згідно з дзвінком із дому.
Ніякої небезпеки, пилу.
Жодного оп’яніння, мату.
Чемним хлопчикам
Завтра вставати в школу.

Чемним хлопчикам завтра
водити під ручку інших.
Шепотіти на вушко затерті,
банальні фрази.
І питати себе -
Чому не виходить знову -
Бути чесним. Ні з ким.
Жодного разу.

Все уже сказано,
Все передбачено кимось.
Градуси болю, як алкоголю -
Так легко підвищити.
Я не торкнуся більше ніколи
Ані твоєї руки,
ані твоєї волі.

Забути щось краще, ніж знищити.


2013

Чого ти хвора така?
Тиха і наче зурочена.
Погано спала,
В голові моделюючи злочини
Світлим Янголом
До ліжка мого ти спустилася.
Чорним Демоном,
Перевертала душу.
Нарешті -
скорилася...
Вся моя.
Оголена й втомлена
в світлі метану.
В подиху ночі
Цвітіння й краса твого стану.
Постукав світанок
Дзеркала побивши в квартирі.
Я з відчаю плакав,
Я мало собі не повірив.

Зурочена й тиха.
Вдяглась у бездарну коханку.

Лишивши намисто,
Втікала холодного ранку.


2013

Не хочу забути доброї ночі тобі побажати,
І спати не хочу.
Не хочу кудись поспішати.
У темному меді очей застрягти так просто.
Роздягнене місто, мов постіль
Лютневий простір тепліше і ближче.
Нас кличуть. Скроні будівлі жовтої.

Висновки зайві. Відповідь на обличчі.
Змерзлі долоні чи просто холодні руки.
Затишний вечір не подарує відчай:
"Кава, коньяк і запаліть нам свічку"

Хочеться чесно, і прихилити голову.
Голосно хтось галасує на сповненій вулиці,
Двоє крокують в обійми кварталу голого,
налякали розмовами зграю воронів.

Хочу від чорноти крилатої здихатись,
Забути п’яні розмови з душею хворою.
Кидає в жар, ріже вогонь зіниці,
Гіркий коньяк розтікається жилами.
Пече у горлі

Втопай,
втопай в почутті безглуздому,
якщо не боїшся.
Ти без сорому дивишся в очі,
Бажанням ночі. Бажанням губ...
Отруйно-червоних в цей вечір.

Втримай себе в руках.
Мене обіймай за плечі.

2013

Гірке...
Яке ж Гірке на смак твоє ім’я.
Гаряче полум’я здійнялося миттєво.
Один ковток.
Жагу ледь-ледь впиняє. Та втішена:
Ні короку, ні дна
Не має цей сосуд.

Я тут. Я вже алкозалежна.
Напитися, насититись тобою неможливо.
Сп’яніла вщент, спинитись не схотіла.
Усі страхи і пристрасті
Я тет-а-тет зустріла .

За те покарана,
Хоча й благословенна.
Цей напій дАно розпивати нам дуетом.
Його так люблять одноокі капітани,
Матроси й коки,
Повії та поети.

Яке ж гірке на смак твоє ім’я,
Яке солодке почуття за ним приховано.
Подайте ж мені рому, якнайбільше,
Як ніколи і як нікому!
Подайте мені рому!


2013

Граєш скулами,
Граєш нервами і почуттями.
Ходиш поспіхом,
Спільні простори - бачиш снами.
Ти поранений,
Ти подоланий, ти здобутий.
Тими ранками,
Тою жінкою, не забутий.
Трохи диму,
Трохи кинули, знов почали.
Ми самотні,
В тому й з’єднані, що втрачали.
Я - високо.
Ти - високий, ми - колони.
Одне для одного,
Сам на сам, не для сторонніх.
Не здаватись,
Не повернутись, не пробачати.
Грати скулами - комусь завершити.
Тобі - почати.


2013