Не чекаю тебе
У папці "Вхідні"
Вже нуль

Вже нуль годин
Це новонароджений
День

День, коли ми зустрілися
І всі інші години й хвилини
Я зачиняю у сейф
І ховаю в туман

Туман, схожий на сон.
Я прокидаюся.
Де ти?
Немає. Бо ніколи не було.
Не існувало.

Я - дитина.
Покинута посеред зимового пляжу.
Я не боюся. Нікого. Нічого.
Я не боюся відкрити очі.

Очі. руки. Поцілунки.
Кіно. Кафе. Грудень.
- Поняття без емоцій,
спогадів і почуттів.
Я просто розповідаю.
Мені сьогодні таке наснилося.

Я прокидаюся.
Я пробачаю.
Я відпускаю.
Літачки з болем я запускаю у море.
Його сіль виїсть все непотрібне.

Вільний і впевнений політ.
Над містом, що поки спить.
На світанку весни.
На світанку.

Тебе хочеться.
Чути.
Читати.
Бачити.
Я згодна стати хоча б твоїм відлунням.
Жити твоїм світобаченням.
Тебе хочеться.
Вранці.
Вночі.
І в поїзді.
Тебе мало.
Та для мене - більше можливого.
Ти - поряд.
Коли я заплющую очі.
Тебе - невідомого.
Ніжного і Звабливого.

Ти - чийсь уже.
Це мене не влаштовує
Та й не хвилює.
Ти - тінь лише.
Та заразом цілий Всесвіт.
Який все руйнує.

Руйнує й саморуйнується.
Ховає гірке у щоденнику
Мовчанням.
мене.
ґартує.
Байдужістю
Нетверезістю.

Прокинься під звук мого голосу.
Почуй - як тебе мені хочеться.
Мати у себе вдома.
Злодія.
Виродка й
Збочинця.


2012