...я розстібаю гудзики на сорочці...
я відмикаю вустами твої вуста...
Тіла мого планета - гаряча точка,
де карамель одкровень,наче ніч,густа...

...ти мене згубиш,як тільки торкнешся - знаю...
Ти ж - порятуєш... Ця казка,як світ,проста...

то ж...

я розстібаю гудзики на сорочці...
і - так безстрашно - вустами твої вуста...

Відпусти цього птаха - тобі його не приручити,
хоч впіймала за лапку і - пестиш сріблясте крило...

Ти це знаєш сама.І на картах дарма ворожити...
Він не з тих... Він - не той,що зуміє прирученим жити
і кого може втримати шибки буденної скло...

Відпусти і - пробач.Таким -сняться відчинені вікна,
за якими вібрують шторми і гойдається вись...

Він - із тих,хто до теплої клітки ніколи не звикне.
Відпусти,хоч і сонце за ним-як за обрієм- зникне...
Ти - повір - саме ТА,до якої вернеться... Колись.