Не треба нагород, відзнак величних,
Інакших я скарбів в житті не хочу.
Мені би тільки, чуєш, щоби – вічно,
Отак сміялись твої, мамо, очі..

Мені достатньо мрією горіти –
Допоки б'ється в грудях чуле серце.
І свої руки в других, рідних – гріти,
І завжди бути вдячною за все це..

Мені лише, хоч трішечки би стати,
Чуйнішою із іншими – віднині..
Щоби на ділі вчитись співчувати,
Чужій і близькій, будь-якій людині..

Мені би тільки слово не згубити,
Оте, кому́сь – потрібне і важливе.
І ним уміти віру воскресити –
Коли вона вже при́смерті, можливо..

Мені доволі, Боже, лише знати,
Що не даремним є життя моє це,
Що кожну мить я здатна цінувати ..
Оце і все .. Оце і все .. Здається ..

© Аня Тет

Стань для мене єдиним
У широкому сенсі..
На – життя, не годину –
Поселися у серці..

І душею, і тілом –
Як задумав Всевишній,
Щоби знати хотіла
Лиш тебе, з-поміж інших..

Стань оселею й домом,
У житті – найціннішим.
Не далеким знайомим,
А отим – найріднішим..

Щедрим, добрим, уважним,
Справедливим й надійним.
І твоїми – назавжди,
Стануть мої обійми..

Повсякчас і щоденно
Будь зі мною ласкавим –
І я сірість буденну,
Розфарбую – яскравим..

Щиросердістю схожим,
Будь на сонячне літо.
І тоді я не зможу –
Тебе не любити..

Не словами, любов'ю –
Завоюй підсвідомість.
Ну, а я познайомлю
Тебе з щастям, натомість..


Стань героєм із пісні,
Будь натхненням одвічним
І я гордо засвідчу –
Ти на першому місці *

© Аня Тет, 2014

Життя минуще, швидкоплинне
Та навіть смертю не зітруть —
Тих, що лишають слід нетлінний
І, власне, в цьому його суть..

© Аня Тет, 2015

І що б не трапилося, пам'ятати слід:
Не падай духом. Не втрачай орієнтир.

Нехай байдужим є до тебе увесь світ,
Але для когось, цілий світ — то ти..

© Аня Тет, 2015

У ніч новорічних
Прелюдій
Під сяйво і танець
Вогнів
Під спалахи й гуркіт
Салютів
Й пророчий курантів
Бій
В той самий жаданий
Час
Як келихи повні
Пригубим
Давай загадаємо
«Нас»
І може трапиться
Чудо..

© Аня Тет, 2012

Ця самотність роз'їдає душу
Шепочу́ розгублено: «Ти де?»
Скільки ще, скажи, чекати мушу,
Аж допоки ти мене знайдеш?..

Я не знаю хто ти, як зовешся –
Та в безликій, гомінкій юрбі,
Сподіваюсь, що таки озвешся
На слова, призначені тобі..

© Аня Тет

Говори про безрадісне тихо,
Не наклич передчасно біди.
Доки спить заколихане лихо
Не буди.. Не буди.. Не буди..

І надію – у світле й прекрасне,
Які труднощі б не пережив –
Аж допоки твій подих не згасне
Бережи.. Бережи.. Бережи..

© Аня Тет

Осінь тьмяніє, віру втрачає, силу,
І помирає, і в смерті немов потреба.
А пам'ятаєш, мене не забути просила,
Пам'ятаєш? Так от –
Не пам'ятай,
Не треба.

А пам'ятаєш просила зостатись поряд,
Крізь усі відстані.. Подумки.. І нехай.
І обіймати видихом, вдихом, поглядом,
Пам'ятаєш? Так от –
Не треба,
Не пам'ятай.

Автор перекладу: Аня Тет, 2014 (з російської)
Автор оригіналу: Мара Махнатая

Зіграйте мені арію дощу —
Безжально рветься в груди знову осінь.
Я думала любов ось-ось впущу,
А виявляється, що — ні .. Здалося..

© Аня Тет, 2014