Складаю перли: білі, чорні, сині,
У ретро сукні особливий шарм.
Тому сьогодні я, як Марлен Дітріх,
Шукаю ніжність у твоїх очах.

Якого кольору у тебе очі?
Зелені, карі, чи то неба синь
Дурманить так. Прощай мій спокій,
Живу і дихаю тепер я ним.

Нова сторінка, лише кілька літер,
Пишу на ній твоє ім`я.
Нове життя, як той наркотик
П`янить, дурманить, обійма.

Складаю перли у старе намисто,
Хай проживають ще одне життя.
Світанок, сонце, росянисті квіти.
Й цілунку дотик на моїх плечах.
2014

Вона одягла довгу сукню й підбори,
Дістала сережки у грецькому стилі.
Так схожа на героїню роману,
Який дочитати вже було не в силі.
Просила в метро на проїзд одну гривню,
Читала уголос Сократа й Сенеку.
А потім кидала у полум`я вірші
І бігла за обрій незнаний далеко.
Вночі малювала на дошці світанок,
Закрила вікно від нестерпного люду.
Писала листи у минулі століття,
Що більше не зможе, що більше не буде.
У сумці вона заховала цукерку,
Серветкою витерла запах Версачі.
Закуталась в ковдру від снігу і спеки,
Читала Сенеку, читала Сократа.
2013

Дві зупинки -
Три побачення
Осінь дихає
Криками ночі.
Ми тікали
Від передбачення,
І не вірили
В сни пророчі.
Аритмія – не агресія,
А між нами
Уже два подихи.
Запах осені
Між процесами.
Фобій осені,
Фобій золота.
2014

Вечірні осінні маршрутки,
Під маревом осені й диму
Тікають в кінцеву міста.
Від суму біжать, на диво.

В осінньому танці – три кроки.
Наспівую вальсу мотиви.
Ти мовчки стоїш на зупинці,
Шукаєш в кишені три гривні.

Стомлені люди в маршрутках.
Дім-проїзд-робота.
Чекають на диво й обійми,
Плед і кіно по суботах.

Місто дарує два шанси.
Третій – то вже тривога.
Містика міста між нами.
Робота-дім-дорога
2014

Трохи гумору, трохи пафосу,
Крапля синього і червоного.
І до неба чистоясного
Нам дорога заборонена

Без ілюзій і без марева,
Без притензій на відсутність.
Лиш доступність до мого зарева
Що веде мене в світ будучий.

Просто шепіт, подих чи погляд,
Просто дотик до рук холодних.
Ні, не марево – серця безодня.
І тихенько шепоче свідомість.
2012