Коли така потрібна людина біля тебе,
Коли від себе навіть на мить не відпускаєш .
Відчуття таке ,що зараз злетиш у небо ,
І найважливіший той, хто за руку тебе тримає …

Коли тебе ніжно-ніжно так обіймає,
Цілує шию і плеча торкається твого
Це ж настільки приємно, знаєш,
Коли дійсно солодко, то цукор нідочого ….

Мільйони спогадів, мільйони планів,
Та час зруйнував наш спільний політ.
Так багато близьких залишилось позаду,
І при зустрічі скажемо лиш скромне привіт.

Так багато людей, що колись обнімали,
Простягали руку , коли була в біді .
Тепер такими далекими стали .
Неможливо далекі , жахливо чужі…..

Іноді так сильно їх не вистачає,
Хочеться щоб зараз було як раніше,
Кожна думка схожа мене добиває .
Бо розумію так не буде більше ….

Ти зовсім не така як усі,
І дружба з тобою не банальна,
Що подумають інші байдуже тобі
Моя оригінальна….

Схожих на тебе більше не знайти,
Така прямолінійна і правдива.
Знаєш, дякую що є ти
Моя особлива…

Відпустити тебе залишається
Ну не бути нам разом з тобою ,
Наші долі ,звичайно, сплітаються,
Просто більше не між собою.

Я напевно колись призвичаюся
Голос твій такий рідний не чути .
Ти у пам’яті моїй зостанешся,
Чужий, але ще не забутий….

2013

Ми заблудились в соціальних мережах ,
А наші почуття в цитатах потонули,
Ми перетворили життя в комп’ютерний жах,
А про справжнє спілкування практично забули…

Ми проводимо в і-неті такі цінні хвилини життя,
Які могли б проводити з кимось разом .
Наша щирість зникла в процесі буття,
Ми її потопили в афоризмах і фразах…..

Наші друзі тепер – це лише піктограми ,
Щиру посмішку зараз міняєм на смайли ,
Наші життя – це банальні програми
В які ми завантажуєм нові і нові файли….

Ми обмінюємся тут банальними фразами,
Ми мріємо ночами про щире кохання…
Помиляємося в людях раз за разом
ІЛЮЗІЯ СПІЛКУВАННЯ …….

А ми могли би разом постаріти ,
Напевно весело б життя пройшло,
Могли б по парку вечором ходити ,
Сміятися , радіти …всім на зло.
І наші дітки з нами б виростали ,
І радість нам приносили б завжди .
Та мрії ці мої розтанули …
Прошу за це мене прости.

А ми б сміялись шумно і нестримно ,
Ти малював би на мені свої малюнки ,
Мені б ніколи не бувало зимно
В твоїх обіймах, твоїх поцілунках…
А я б ходила в твоїй майці по кімнаті ,
Ти знаєш як вона мені пасує ,
Шкода , що цьому всьому вже не статись
І інша тебе скоро поцілує…

А ми змогли б усе що так хотіли ,
І новий рік і всі ті інші плани
І не було б у нас проблем великих ,
Прожили б без брехні і без обману ,
Ми б засинали разом й прокидались
Ми б не давали один одному заснути ,
Ти б обнімав мене щораз спросоння ….
Так жаль , що цьому не відбутись …

Шкода , безмірно жаль що почуття вмирають.
І що між нами величезна прірва ,
Про те , що відчував до мене , не згадаєш ,
І це , напевно, дуже вірно…
Шкода , що я ніколи так не вміла ,
Забутись , не згадати це моє бажання
Так жаль що ДОЛЯ НАС УБИЛА,
Цілую ніжно на прощання…..

2013

Ми шукаємо близьких у натовпі чужих ,
Не знаходимо і страждаємо ,
Мільйони надій розбиваємо ,
Всеодно не знаходимо їх ….

Ми шукаємо близьких у натовпі чужих ,
У очі похмурі щораз заглядаємо ,
І себе , в результаті , втрачаємо
Всеодно не знаходимо їх ….

Всеодно не знаходимо їх ….
Ми найближчих не помічаємо ,
У ілюзії світ утікаємо ,
Шукаючи близьких у натовпі чужих …..

2012

Знаєш, а я хочу кожної хвилини ловити на собі твій погляд,
Я хочу завжди і всюди бути тільки з тобою поряд.
І нехай весь світ, весь всесвіт буде проти,
Я всеодно буду щаслива доти,
Доки ловитиму на собі твій погляд...

Знаєш, а я хочу проводити з тобою дні і ночі,
Я хочу як в морі тонути , дивлячись в твої очі .
Мені, напевно, ніколи не набридне бути з тобою,
Так люблю твою фразу : "Тобі не підходить бути злою",
Хочу проводити з тобою дні і ночі...

Знаєш, напевно це якесь захворювання ,
Я індукована синдромом ТЕБЕНЕВИСТАЧАННЯ.
Я захворіла, і це напевно хронічно
будь зі мною, коханий вічно,
Я ж індукована синдромом ТЕБЕНЕВИСТАЧАННЯ............

2011