У садочку , у віночку - весни зустрічала
Розпустивши довгі коси - милого чекала
Закрутило , відірвало , сяйвом засіяло
У таємному вінчанні - навік поєднало

Віддала усе що мала , чого і не знала
Всим сердешна присягнула - ціна у кохання
Милий любить , і шанує - у свята , у будні
Завжди поряд , завжди чує - де праця в роботі

Так любились , дні минали , роки за роками
Один - одного тримались , жили у клопоті
Все що вміли , що надбали - все дітям , онукам
Подорожнього , близького - всих щиро пригостять

Роси мерехтять в тумані , зоря на підході
А вони уже обоє - працюють у полі
Сонце сходить - день заводить , нічка відступає
А у хаті на столі - сніданок чекає

Вмиють руки , посідають , помоляться богу
Онучата , правнучата - навколо воркота
Кому казку , кому пісню , хто ласощів просить
Розказати , показати - ще мають турботу

У садочку , у віночку - діти наряджали
Заплітали її косу , ноги омивали
Все скінчилось , все збулося - слізно проводжали
В путь останню , небесами - ангели ридали...
2006р.

Високо , високо ,свистом і з виходом
Так покидала пустелю душа
Вона поспішала , тікала , благала
Її забирала небес чистота

Нема розуміння , нове покоління
Усе по поверхні , кругом мілина
Напищені , хибні , зануди нестримні
Навіщо засіяли трутом поля

Занадто смілива промова бурхлива
Вже випили з кров'ю терпіння - питво
Батьків зневажають , сім'ю забувають
Все криє метровим , сліпа мішура

Підковані бранці , вельможні зухвальці
Ті хто ви насправді не варте нуля...
Ви правите миром , з верховним Батиром
Дійшли вже до краю - під вами смола

Не варті уваги будують засади
Понтований розум, прайм - тайм брехуна
Політика звіра - за корочку хліба
Пузир обіцянок , крізь сито - вода

У цій метушні щось попробуй зробити
Змінить - хоч на долю секунди
Любов за любов'ю по людям пустити
Згадайте ж пророцтва - акценти...
2012р.

Поміж нехожених стежок ,
непрохідних гірських річок
Біг полохливий грай - струмок ,
по небу райдуги місток...

На сонці танули сніги,
земля вся в зелені весни
Ключами журавлі - звістки,
Женуть обридлі холоди...

Мов промінь тягнуть пелюстки -
полів , дібров , квітки - казки
Їм швидше хочеться цвісти,
розповідать вітрам - байки

Найцікавіша серед них,
це та - що прагнула любить
Яку зламати відчай встиг,
у синім морі утопить

Її в букет у свій зірвав,
юнак - що іншу вже кохав
Хоч і не думав , не гадав-
що їй так до душі припав

Сказати не змогла вона,
бо в її косу - вплетена
А він ті локони згортав,
її у похваті ламав

І нікому було піднять,
так боляче було - зів'ять
Земна любов не благодать,
від неї можуть помирать

Сльозу посіяла свою -
Кругом де бачила , в ріллю
Ховаючи свою красу -
цвіте червоним - тільки сну...
2011р.