Цвіте терен,цвіте вишня
Тай горя не знають.
Заспівають горленята
Бо Світ Божий мають-
Прийди,прийди козаченько,
Як сонечко сяде,
Розкажи своїй миленькій,
Яй палко кохаєш!

Ти не моя!
В веснянім цвіті квітів
Біжиш босоніж
З вітром навмання
В зеленім платтячку
В оранжевім намисті
О Сонячна дівчина
Омріяна моя.

Прийди до мене Лано увісні!
Запрошую тебе.Тож не відмовиш Ти?
Я хочу голос твій почути на весні
І руки-лучики твої,теплом відчути.
Сонце миром лик твій осяє!
А Місяць косу ніжно осягає!
В очах блищать сузір"я Браття!
В устах - троянди ароматн і почуття!
І прошу я так мало! І так багато.
Відчути ніжність,поєднати подих
І слово подвоїти у тобі строкато,
І разом вилетіти в рай несамовитих!

Воркує джерельце,прохолодою вітає
І зайчики по каміньцям стрибають.
Виблискують,срібляться їхні спинки.
Напийся, друже,смачної водички
Хвостом засмикала проворна трясогуска,
Ковтнула крапельку і юркнула,голубка
Клубочком згорнений під камнем вужлик.
Усе переплилось у материнський вузлик.
І платтячко зелене і сузір’я квіту.
Ой Мавко,чарівниця лісу,
Як Лель тобі загра в сопілку
Ти вмить прийдеш і сядеш на бугрівку.
Зелені очі глянуть,як смарагди.
Ах! Серце тьохне і заплаче.
Заплаче,бо не бути нам до віку
Як файній Мавці в роду чоловічім.

Обережніше хлопче!
Необачно ти серце своє
Можеш легко спалити!
-І що з того! Захоче,
Попелом землю посиплю
І будемо жити!
Серце-Джерело Любові,
Ніжності,хоробрості.В неволі
Йому не жити,запитай у Долі.
Це скрижалі зкріплені,дубові.
Хлещуть з нього вірші,
Струнами звенить,співає,
Хоче милуватися і знає,
Що Єдиній, його дар Душі!

Я так Тебе люблю,що вже Тобою дихаю!
Я Лану-Матінку і Орія молю.
Хай мить кохання вічностю розшириться
І Долі наші мов голубки зрідняться!
Розтанула пороша,Світ знову розквіта.
Ланами йде Макоша,сестра Сварога,Долі ворота.
Нехай життя в вишневому розквітті
Оплідниться бджолиною несамовитістю.
Красива пісня гордості і вірності.
Нектар і аромат-як Слава ніжності.

О! Боже мой! Какая нежность!
Какой задор! Какая смелость!
Какая ширь! Какая верность!
Души Вселенской плоть и стать!
В Вас вижу облик Ланы Красной.
Чтоб заслужить награды страстной
Я преклонен.Рукой безстрастной
Я к сердцу чувства приклонил.
И я смятен,Я все не верю.
Какая фея! Нет!- Все снится!
Боюсь открыть глаза,очнуться.
И все закончится.
Ещё...! Минутку...!