Я більше не хочу писати нікому віршів,
Не тягне на лірику
Навіть не хочу слухати такі пісні...
Напевно перегоріла,
Хочу писати про сонце, сніг
Можливо про те, як сніжинки
Розбиваються об асвальт,
Але ніяк не про світлий ваш сміх
Хочу писати про те
Що турбує не всіх..

,
Вже не заради мене
А так , для приколу.
Голос охрип став немов
Старий динамік рипіти...

Знову кидаєш палити,
Набрид сморід,
Який завжди з тобою...
Не захотів молодим злягти
Нарешті вирішив спинитись

Знову кидаєш палити. ...

Твоє тіло покрилось судомами,
Крики просто нестерпні
Вивільняється такий пронизливий писк,
Ніби підвищили звук слухового апарата
В кволого пенсіонера

В кволого пенсіонера
Ще більше погіршився слух...
Твої очі наповнились кров'ю,
Сльози вже давно не прозорі,
Твоє тіло спричинило "забастовку"
Революцію болю...

Життя немов та орфографія,
Є крапки, коми ,
Знаки запитання.
Робимо такі ж помилки
Там де треба крапку - ставим кому,
Запутуємось де іменники,
Чи ж де оті дієслова ,
Шукаєм допомоги в словниках,
Але все досконало ніхто не знає
Складна штука сьогоденне життя...

Мені дуже страшно,що я незнаючи,
Граю з чужими почуттями..
Люди не гідні такого відношення,
Я боюсь їм болю завдати,
Не побачивши, що хтось мене кохає,
А може я вважаю його просто другом, знайомим,
Або ж не розумію що відчуваю...
Боязно зіпсувати дружбу,
Знищити себе стражданнями через те,
Що винна тільки Я...!
Мені страшно,страшно не зрозуміти
Кохають, дружать чи знищити бажають,
У мене є час не помилитись знов,
Не турбувати чіюсь душу...
Я вірю в те що знаю хто мені потрібен,
Залишилось ще почекати,
Хоч чекати ще довго,
Але це того варте,варте багатьох розбитих сердець..
Уважно слідкую за думками,почуттями,
Мені просто страшно,
Страшно, що я граю
З чужими почуттями

Єдина країна наша Україна
Мучили, тужили,
Але все пережили
І холод і голод
Сотні смертей
Відчайдухи - вмирали
За життя людей...
В пятнадцать років на війну
Боротись з кровю на руках...

Знищували все на дорозі
Знищували ті , хто бився в груди
Що ми для них вороги,
Смертельна загроза...

Пережили - пережевем,
Всі описані події в Біблії
Знаєм , що знищаться маса людей
Але є віра,
Є сила і дух
Є бажання жити
Ось за це
Здобудем перемогу,
Заслужену
Відвойовану,
Омиту кров'ю.

Вкладіть мені якось в голову,
Що невдовзі випускний,
Я просто невзмозі зрозуміти ,
Що десять років так швидко пройшли,
Якось все так промайнуло немов одна мить,
А тут вже колокол дзвонить пора виходити.

Останні роки,
Хочеться їх з відривом провести,
Запам'ятати на все життя
Бо як не як ,але ми тут вже
Більшість прожитого життя провели...

Перша вчителька - наша друга мама,
Потім
Класний керівник...
Перші батьківські збори,
Страх, що розповідять що натворив,
Перша 11,згодом й перша погана оцінка,
Виправлення,контрольні,
Сміх,потрясіня,
Результати, сварки...

Спостерігаєш за тим
Хто який,маєш змогу дивитись як розвиваються люди,
Так прагнеш вийти скоріше з школи,
Мовляв - набридло,хай краще згорить...
Але...

Але невдовзі розумієш ,
Наскільки важливі для тебе
Ці люди,
Вже знаєш що так нехочеться
У інший вимір йти,
Дитинство - найкращі роки,
Як не крути...

Брат з сестрою
Розсварились.

Батько сина
Зрікся...

Мати відпустила кровинку свою
Сина й дочку...

Ні,це не серіал ,
Це любі мої,
Боротьба за мир.

Брат в брата
Стріляє з гармати,
Переселенців з'явилось багато...

Крається душа,
Чому в АТО
Йдуть наші рідні
Батько,брат,можливо родич?
А не ті,
Не ті хто там проживає,
На тому "зловіщому Донбасі"?
Для них призив відмінили,
Що ж це за порядки такі?!

Для дітей,матерів,
Житло хай знайдуть,
А чоловіків відправляють
Назад , на фронт,
Відстоювати місце своє,
Де виросли ,дітей виростили.

Знаєте,які б не були наші відносини,
Ви всеодно мені дорогі
З ВАМИ провела не декілька днів,
А цілих десять років
Залишився лиш один...

Звісно часто сваримось,
Смішно, але навіть бійки бувають...

З першого класу,
Ми - єдине ціле
Хоч водночас кожен окремо...

Рік за роком ми на уроках,
Вчителів виводимо з себе,
Трохи дурієм ....

На початку був - "Букварик"
А закінчимо "Новорічним вечором"
Який поставлять - ВИПУСКНИКИ

Якими на той час будемо МИ...

Розкішні плаття,
Елегантні костюми
Незабутні фото
Смішні та незграбні....

Плач батьків,
Хода по центру,
Ресторан,
Можливо останній ПІКНІК...

Випускний альбом,
Де ми вже далеко не всі,
Відео, де ми на ЛІНІЙКУ виходимо
Оплески,
Ну це як завжди....

А зарас ми десятий клас,
Закінчили перший семестр...
Дивно трохи, час промайнув як один день...

Ще місяців пять і літні канікули,
А там вже не за горами
Додаткові,
ЗНО,
Вирішення куди вступати,
Одним словом - божевілля,
Але незабутнє божевілля....

До чого веду,
Не псуйте відносин між собою,
Хто знає
Можливо ці роки
Ми востаннє бачимось..

Можливо на випускному буде наша остання розмова,
Розїдемось всі...
Як не зразу то потім,
Зустрінемось років через десять
На зустрічі випускників
Якщо будемо всі взмозі прийти...

Тож давайте залишимось дружні,
Тож залишимось найкращими для всіх
Хто нас вчить,
Найкращими наших любих батьків...
Для всіх хто провів з нами,
Ці незабутні покищо десять
Але через рік одинадцять років...

Ніякого болю.
Мене не зламати навіть сильному морозу
Коханням вже не зігріти,
Діями до серця не підійти,
Перед мною стоїть "стража"
Яка не підпустить до мене
Ці кучі гною,
У вигляді привітних людей...

Я спинилась на шляху до своєї мети. ...
Я застрягла далеко від головної дороги,
Я там, де вулиці бокові
Плачу,стою,
Не можу злетіти
Кріпко земля в мене вчепилась,
Хоч і кричу,
На допомогу ніхто не приходить
А мені потрібно всього лише
Повітряну кульку,
Або змія, щоб зміг відірвати мене
Від цієї зловіщої землі...

Дефекти розмови дедалі частіші,
Спілкування на рівні
":),***_♥♡:-);-):-D"(пустих смайлів)
А обличчя кам'яне немов
Ніколи не виражало емоцій.
Роботів навчили посміхатись
А люди стали пустими машинами...

І на пероні та безсонна ніч,

Яка вела тебе додому,

Той відчай,

Коли побачив,

Зайшовши в двері дому,

Що не чекав тебе ніхто,

В цю темну

Ніч…

І мріяв ти,

Про поцілунок нареченої,

Про обійми рідних,

А виявилось,

Що ти для них забутий навіки.

Ось до чого,

Привела тебе війна.



Ні, не думай, що не чекали.

Їм повідомили, що ти загинув,

Загинув від пострілів гармат.

Вони чекали,

Надіялись,

Що ти живий,

Але ні,

Всеж тіло в землю закопали,

А ти, милий мій ,

Привидом,

Так до них рвався,

Що й сам не помітив ,

Що вже не живий…

Незабутні хвилини,
В повітрі вирує страх....

Страх забути ,
Страх сплутати,
Ті яскраві днини,
Лагідні слова.

Хочеться записати спогади
Й перечитувати щодня,
Намалювати картину
Розвісити повсюди,
Дивитись й ринути в щасливі дні...

Чим далі,тим гірші люди,
Немає цікавих
Всі давно вже похмурі...

Ось від чого страх забути,
Забути коли я немов веселка була...

27.12.2014

Ми віримо в тебе,
Значить ти не один...
Знаєш.. кажуть, щоб дістатись мети
Потрібно мати сили,
А не боятись та втікати
Від бажання чогось добитись..
Але краще мати бажання,
Щоб без вагань проривався
Крізь всі перепони,
Ламав на своїй дорозі
"Всі дерева й гілки"
Боїшся? Не бійся,
Закрий очі і йди вперед
Йди на перекір ,
Йди до мети,
Ти сильний,
Ти зможеш всіх перемогти,
Ти боєць,
Сильна духом людина,
Боїшся? Не бійся ,
Ти зумієш перебороти свою натуру.
Не дивись на інших,
Не слухай їх
Для тебе вони не мають значення,
Боїшся? Не бійся
В тебе вірять завжди...

2014.