***
А в минулім життю
я була мольфариня
В кублах волоських лісів
гойні збирала трави
Люльку мала при паску
дримбу
синього крука й чотири чорнісінькі ґави
біля колиби моєї кривої та сірої

Й щойно покаже обличчя циганка-ніч
хор голосів на тремку полонину кличе
вийду назустріч
до місяця стану ближче
й гулко доглибно дримбаю йому в обличчя

Сходиться хор співаниці моєї довкола
справно виводить гуцульський старий мотив
Пугач приплив
на смереку духмяну сів
Жовті шипи зірниць
наче кулю
небо проколюють

Вип’єм із пугачем
чарок із п’ять
наливки густої
Викряхтить сірий старий
мені пісню скрипучу
за гріш
рівно за стільки –
не менш
і не більш

Й майже під ранок
в обіймах з туманом
на травах настоянім
тихо відлине
як я
до дуплянки
– простої й сухої
30 3 6
4 12 6