На завтра дощ,
Знов збудуться прогнози,
На місці площ,
Чекатиму,а ти...

Поміж світи,
Бруківкою в тривозі,
Будеш іти...
І знову стрінемсь ми

Усе як все почалося
словами,
Та як завжди
закінчилось слізьми,
Мені набридло камінь із
неправди,нести...

Бо ти...
Ти не вона,
Забудь свої гіпнози,
Моя вина,
Твої дешеві сльози.

Кому?
Мені?
Чому,
У жмені,
Серця затисли?
Ми ж шалені!
Якщо б і скисла,
Та любов,
Один би одного шукали,
Допоки б не зустрілись
знов.

Чому мати зустрічає сина
в домовині?
Чому дівчина ридає
самотньо в хатині?
Чому діти дуже
скоро,стають сиротами?
Чому хлопці
помирають,не
простившсь з братами?
Не здається що чому?
Пом'ялось багато!
Народ вже давно воює,
А вони про АТО!
Ми нікому не здамося,
Нас не забувайте,
Ми рашистам
помстимося,
Тільки не здавайте!!!

Чи то від втоми я
втомився?
Чи не з тієї встав ноги?
А може пізно запізнився?
Тому й любов не до
снаги....

Ми всі сьогодні
поспішаєм
Що не встигаєм все
стягнути,
Та й це на завтра
залишаєм,
А завтра може і не бути.

Чи перемога з нами
буде?
Чи буде вільним
наш
народ?
Тобі онук їх не
забуде,
Отих ,,диванних
нагород"!!!
Там тисячі сьогодні
гинуть,
Там діти сивими
стають,
Почуй і ти свою
провину,
Ти зрозумієш
СПРАВЖНЮ суть...
Що вже нема куди
втікати,
Ми за кордоном -
другий
сорт,
Що, може, ДОСИТЬ
годувати,
За фальш тих сотні
наглих морд!!!

Чи перемога з нами
буде?
Чи буде вільним
наш
народ?
Тобі онук їх не
забуде,
Отих ,,диванних
нагород"!!!
Там тисячі сьогодні
гинуть,
Там діти сивими
стають,
Почуй і ти свою
провину,
Ти зрозумієш
СПРАВЖНЮ суть...
Що вже нема куди
втікати,
Ми за кордоном -
другий
сорт,
Що, може, ДОСИТЬ
годувати,
За фальш тих сотні
наглих морд!!!

Проходять дні,
Проходять ночі,
Я не забуду твої очі,
Я не забуду щирий сміх,
Який тоді лунав для
всіх.

А можна я залишусь
анонімом?
Щоб легше було люди
вам,
Зливать зі спини,відра з
гнівом!
Бо в очі важко,знаю й
сам!

Нікому в цьому світі
зрозуміти,
Що у душі моїй,чому
тріщить?
То скорше можна,з
розуму скотити,
Або собакою на місяці
завить!

Усе пройде,
Не все забудеться,
Як сонце зайде-
Душа розбудиться
Усе пройде,
А в серці звурдиться,
Тіло знайде,
Усе розкрутиться.

Чи ви не ми?
А ми не ви?
Візьми,
І розберися!
А може перейдем на ти?
Й у сні мені приснишся?
Чи я це ти?
А ти це я?
В вісні зможеш сказати,
Та знову в погляді твоїм,
Буду я оживати!
І зранку може не згадаю,
Що снилось тої ночі,
Хоч мутно,але пам'ятаю,
Чарівні твої очі!

Коли слова скрегочуть
зуби,
І так кортить уже
признатись,
Тоді язик то крутить в
труби,
То сам не знаю де
сховатись.

А може часом,варто все
сказати?
А не ховати свої почуття.
Й на думку інших просто
наплювати,
Їм не вловити,суть твого
життя.

Не грайтесь у мовчанку,
Якщо не зуджено,
Закриє той фіранку,
В кого застуджено...